Рішення № 52104157, 08.10.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/5942/15-ц

№ 2/303/3208/15

Номер стат.звіту-45

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 жовтня 2015 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Гутій О.В., при секретарі Фозекош І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Мукачівський міськрайонний суд із позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування домоволодінням №18 (вісімнадцять) по вулиці Горького в селі Клячаново, Мукачівського району Закарпатської області.

Позов мотивовано тим, що позивачу, ОСОБА_1, на праві приватної власності належить домоволодіння №18 по вул. Горького в с. Клячаново Мукачівського району. Син позивача, відповідач по справі ОСОБА_2 зареєстрований у вказаному будинку, проте не проживає в ньому ще з 1994 року. В добровільному порядку знятися з реєстрації місця проживання відповідач наміру немає, на неодноразові прохання позивача не реагує. Оскільки в позасудовому порядку вирішити дане питання неможливо, то позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1в судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи, про причину неявки суд не повідомив. Зі згоди позивача, який не заперечив проти заочного розгляду справи, суд знаходить можливим розглянути справу у відсутності відповідача, відповідно до вимогчастини 4 статті 169 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів з постановленням заочного рішення, що відповідає положеннямстатті 224 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить домоволодіння №18 по вул. Горького в с.Клячаново, Мукачівського району Закарпатської області згідно свідоцтва про право на нерухоме майно від 28.09.2004 року (а.с. 5) та що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4882399 від 28.09.2004 року (а.с. 8) та довідкою, виданою ТзОВ «Мукачівське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №1732 від 28.09.2004 року (а.с. 7).

З акту обстеження матеріально-побутових умов № 122/02-21 від 07.04.2015 року вбачається, що дворогосподарство №18 по вул. Горького в с.Клячаново Мукачівського району належить на праві особистої приватної власності гр. ОСОБА_1. Його син, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 не проживає по даній адресі з 1994 року по теперішній час (а.с.8).

Згідно довідки №370 від 07.04.2015 року, виданої виконкомом Івановецької сільської ради в тім, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, але не проживає по вказаній адресі з 1994 року по теперішній час (а.с. 9).

Так, Пленум Верховного Суду України упостанові "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року № 2підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.

Конституція Україниустатті 47проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України, яка передбачає право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім?ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Конвенцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).

Так, згідно п. 3 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна може вимагати захисту свого порушеного права власності, в тому числі, шляхом припинення дій, які ці права порушують.

За ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються ним, нею, для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на власний розсуд.

За змістом ст. 156 ЖК України право на користування житлом мають члени сімї, власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить.

У відповідності до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Реєстрація відповідача за вказаною адресою позбавляє конституційного права позивача як власника домоволодіння вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, створює для нього зайві витрати по обслуговуванню та утриманню будинку, а тому позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 487,20 гривень (а.с.16).

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 29, 39, 319, 321, 386, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 71, 72, 109, 116, 150, 157 ЖК України, суд,-

Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування домоволодінням №18 (вісімнадцять) по вулиці Горького в селі Клячаново, Мукачівського району Закарпатської області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 гривень (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через цей суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 223, 233 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуюча О.В. Гутій