Ухвала суду № 52099272, 09.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6310/15 Головуючий 1 інстанції Поліщук Т.В.

Справа № 643/5720/15-ц Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: спадкові

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Коваленко І.П.,

суддів - Пшенічної Л.В., Коровіна С.Г.

при секретарі - Калюжній Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ЖБК «Тюльпан» про визнання права власності на ? частину квартири в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа - ЖБК «Тюльпан» про визнання права власності на ? частину квартири в порядку спадкування за законом.

В остаточній редакції просив визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обгрунтування своїх вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його матір ОСОБА_3.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частини кооперативної квартири АДРЕСА_1

22.10.1967 року в Торговицькій сільській раді Новоархангельсьського району Кіровоградської області мати ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з батьком ОСОБА_1

12.01.1995 року шлюб між батьками розірвано Московським відділом ДРАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 44.

В період шлюбу вони придбали спірну квартиру.

Згідно довідки ЖБК «Тюльпан» вартість квартири сплачена в повному обсязі.

13.02.1993 року на квартиру було видано реєстраційне посвідчення р.№ НОМЕР_1.

Оскільки квартира була сплачена батьками в період їх шлюбу, 1/2 частина квартири належить матері ОСОБА_3, яка до смерті була зареєстрована в квартирі, де знаходилось її майно та речі, також місце постійного її проживання.

Зазначав, що він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_3

Спадщину прийняв, оскільки на день смерті був зареєстрований та постійно мешкає в квартирі, однак Постановою про вчинення нотаріальних дій 11-ї ХМНК № 1890 від 03.04.2015 року в оформлені спадщини йому було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду.

В судовому засідання позивач позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити. Додатково зазначив, що з листопада 2014 року він в повному обсязі сплачує комунальні послуги та мешкає в спірній квартирі.

Відповідач в судовому засіданні зазначив, що позивач є його сином та спадкоємцем першої черги після померлої, колишньої дружини, ОСОБА_3. Після смерті останньої, позивач мешкає в спірній квартирі та сплачує комунальні послуги з листопада 2014 року. Однак з позовом відповідач не згодний, оскільки вважає, що позивач ніякого права на спірну квартиру немає, посилаючись на те, що на думку відповідача, померла ОСОБА_3 в ході розгляду справи про розірвання шлюбу в 1994 році відмовилася від квартири. Більш того, наполягав, що спірна кооперативна квартира є його власністю, оскільки вона приватизована відповідачем, але доказів цього факту суду не надав.

Представник третьої особи ЖБК «Тюльпан» ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що пай за квартиру АДРЕСА_1 виплачено в повному обсязі. Після смерті ОСОБА_3 її син мешкав та продовжує мешкати в спірній квартирі, сплачує комунальні послуги.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволені.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що померла ОСОБА_3 після розлучення не заявляла бажання про розподіл майна, не заперечувала проти того, що квартира буде у його власності, про це свідчить той факт, що не існує жодного позову про розподіл майна.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що з 22.10.1967 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 9,10, 83).

Від шлюбу мають сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8)

На підставі ордеру НОМЕР_2 від 03.03.1971 року кооперативна квартира була видана ОСОБА_1 та членам його сім'ї ОСОБА_3, ОСОБА_2 (а.с. 75).

Із довідки ЖК «Тюльпан» від 09.07.2015 року вбачається, що пай за квартиру виплачений в повному обсязі в липні 1981 року (а.с. 76-81).

Згідно копії реєстраційного посвідчення від 13.02.1993 року кооперативна квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 на праві особистої власності. (а.с.4).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.11.1994 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано. (а.с. 83).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 44 від 12 січня 1995 року (а.с. 25).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла (а.с. 3).

За змістом ст. 22 КЗпШС (який діяв на час придбання спірного майна) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до положень чч. 1, 3 ст. 15 Закону України "Про власність" член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Як роз'яснено в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» (із змінами та доповненнями), при вирішенні справ за скаргами на нотаріальні дії, пов'язані з посвідченням угод щодо володіння, користування або розпорядження жилими будинками, будівлями і приміщеннями або відмовою в цьому, судам, зокрема, належить виходити з того, що після повного внесення членом житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства внеску за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, викупу наймачем (придбання на інших підставах) жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду вони стають власниками зазначених приміщень чи будівель.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що ? частина квартири АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя, оскільки пай за спірну квартиру було виплачено в повному обсязі в період шлюбу.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Для вступу у спадщину за законом та з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом позивач звернувся до Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори, де отримав постанову від 03.04.2015 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану квартиру, оскільки право власності на спадкове майно не було належним чином оформлене спадкодавцем за його життя. (а.с. 15)

Відповідно до ст. 1217 ЦК У країни спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Позивач, як спадкоємець першої черги спадкодавця ОСОБА_3, прийняв спадщину після смерті матері, бо у встановлені законом строки подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, а також фактично вступив в управління спадковим майном, оскільки зареєстрований та мешкає в квартирі АДРЕСА_1.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2

Доводи відповідача стосовно того, що спірна квартира є його особистим майном обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів, оскільки жодних доказів того, що спірна квартира була приватизована відповідачем особисто, ним, відповідно до вимог ст..60 ЦПК України, не надано.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач не заперечував, що пай був виплачений в період шлюбу, в спірній квартирі на час смерті ОСОБА_3 були зареєстровані: він, позивач та померла ОСОБА_3

Також не приймаються колегією суддів доводи відповідача стосовно того, що він також має право в порядку спадкування після померлої колишньої дружини на ? частину квартири.

Згідно вимог ст..44 КпШС України (в редакції 1969 року), яка діяла на час виникнення правовідносин, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.11.1994 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано. (а.с. 83).

Із копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 12.09.2013 р., виданого на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що шлюб між сторонами було розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 44 від 1995 року січня місяця 12 числа (а.с.47).

Отже, шлюб між сторонами був припинений 12.01.1995 року, тому ОСОБА_1, як колишній чоловік померлої, не є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3

За таких обставин колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 липня 2015 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -