Рішення № 52097562, 09.10.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Коробчук А.М.,

з участю відповідачки та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду від 18 серпня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

20 лютого 2015 року ПАТ КБ „ПриватБанк звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Рокитнівського районного суду від 18 серпня 2015 року позов задоволено. З відповідачки на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором № RORWGA00001272 від 5 квітня 2007 року в розмірі 56 527, 63 доларів США, що за курсом 15,76 відповідно до службового розпорядження НБУ від 22 січня 2015 року складає 890 875, 45 грн.

Вирішено питання про судові витрати у справі.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідачка доводила, що зважаючи на рішення Рокитнівського районного суду від 19 жовтня 2009 року, яким у рахунок погашення допущеної нею заборгованості перед позивачем за кредитним договором № RORWGA00001272 від 5 квітня 2007 року було звернуто стягнення на належну їй квартиру, суд першої інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України зобовязаний був закрити провадження у даній справі.

Відповідно до розяснень п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Таким чином, позивачу слід було звернутися з відповідним позовом не до неї, а до її поручителів, що цілком відповідало б укладеному кредитному договору № RORWGA00001272 від 5 квітня 2007 року.

Крім того, у порушення вимог ст. 121 ЦПК України у справі немає доказів про сплату позивачем судового збору при поданні позовної заяви.

Покликаючись на ці обставини, відповідачка рішення місцевого суду вважала незаконним та необґрунтованим і просила апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і зявилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 3 ст. 303 ЦПК України визначено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 5 квітня 2007 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк, правонаступником якого є ПАТ КБ „ПриватБанк, і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № RORWGA00001272, відповідно до якого відповідачка отримала у банку кредит у розмірі 14 000 доларів США під 0, 92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 4 квітня 2017 року (а. с. 8-10).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В порушення вимог ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України відповідачка узяті на себе зобовязання за кредитним договором порушила. За її власним визнанням погашати кредит вона перестала у вересні 2008 року.

Тому рішенням Рокитнівського районного суду від 19 жовтня 2009 року, яке набрало законної сили, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № RORWGA00001272 від 5 квітня 2007 року в розмірі 15052, 81 долари США на іпотечну квартиру № 3 на вул. Незалежності, 2, в с. Остки Рокитнівського району Рівненської області, що належала відповідачці ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_4, було звернуто стягнення шляхом надання банку права продажу предмета іпотеки від імені всіх співвласників іншій особі (а. с. 53-54).

Як пояснив представник банку в судовому засіданні апеляційного суду, рішення Рокитнівського районного суду від 19 жовтня 2009 року про звернення стягнення на предмет іпотеки не було виконано у звязку з відмовою суду виселити боржників зі спірної іпотечної квартири та у звязку із прийняттям Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Станом на 22 січня 2015 року заборгованість відповідачки перед банком склала 56 527, 63 доларів США, з яких: 13 241, 73 доларів США - заборгованість за тілом кредитом; 15 325, 91 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 051, 20 доларів США - комісійні банку; 25 908, 79 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобовязання за договором (а. с. 3-6).

Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем. Відповідачкою вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу не надано, а тому колегією суддів він приймається як достовірний.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин розяснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК ).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Заборгованість за кредитним договором № RORWGA00001272 від 5 квітня 20007 року відповідачкою до цього часу не погашена.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції вірно виходив з того, що ухвалене Рокитнівським районним судом рішення 19 жовтня 2009 року про звернення стягнення на предмет іпотеки не є підставою для відмови у задоволенні позову у даній справі, оскільки заборгованість за згаданим вище кредитним договором не погашена, та не є підставою для закриття провадження у даній справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Доводи апелянта про необхідність звернення позивача із даним позовом не до неї як до позичальника, а до її поручителів, а також про несплату позивачем судового збору при поданні позовної заяви не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Разом з тим, відповідно до частини 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Судом установлено, що відповідачка у 2007 році отримала від позивача кредит у сумі 14 000 доларів США, а її загальна заборгованість за цим кредитним договором на час звернення банку із даним позовом до суду кредитором визначена в сумі 56 527, 63 доларів США, з яких: 13 241, 73 доларів США - заборгованість за тілом кредитом; 15 325, 91 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 051, 20 доларів США - комісійні банку; 25 908, 79 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобовязання за договором.

Проте незважаючи на рішення Рокитнівського районного суду 19 жовтня 2009 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили; на те, що відповідачка фактично не виконує умов кредитного договору з вересня 2008 року; право вимоги у банку до позичальника у звязку із неповерненням кредиту також виникло у вересні 2008 року; позивач, користуючись тим, що кредитний договір між сторонами було укладено на тривалий термін, протягом восьми років нараховує відповідачці пеню, що призвело до її зростання до 25 908, 79 доларів США та значно перевищило суму основної заборгованості відповідачки за тілом кредиту. Лише в лютому 2015 року банк звернувся в суд із даним позовом до відповідачки.

Таку поведінку кредитора, який, на переконання колегії суддів, не вжив заходів щодо зменшення збитків, апеляційний суд розцінює як не цілком добросовісну.

Наведені вище обставини та вимоги закону (ч. 2 ст. 616 ЦК України) дають апеляційному суду підстави зменшити розмір неустойки за порушення умов кредитного договору з 25 908, 79 доларів США до 5 908, 79 доларів США, а загальну суму кредитної заборгованості, що підлягає стягненню з боржника на користь банку, відповідно з 56 527, 63 доларів США до 36 527, 63 доларів США, з яких: 13 241, 73 доларів США - заборгованість за тілом кредитом; 15 325, 91 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 051, 20 доларів США - комісійні банку; 5 908, 79 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобовязання за договором.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 204, 259, 261, 526, 527, 530, ч. 2ст. 616, 638, 639, 640, 1048-1050 і 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Рокитнівського районного суду від 18 серпня 2015 року частково змінити.

Зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», з 25 908, 79 доларів США до 5 908, 79 доларів США, а загальну суму стягнення з 56 527, 63 доларів США до 36527 (тридцять шість тисяч пятсот двадцять сім) доларів 63 центів США, з яких: 13 241, 73 доларів США - заборгованість за тілом кредитом; 15 325, 91 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 051, 20 доларів США - комісійні банку; 5 908, 79 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобовязання за договором.

В решті рішення місцевого суду залишити без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: