Рішення № 52092200, 07.10.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1955/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1687/2015

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції КАлиній Г.В.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Горейко М.Д., Проскурніцького П.І.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю ОСОБА_2 та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину домоволодіння та поділ спадкового майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 12 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рожнятівського районного суду від 12 червня 2015 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину домоволодіння та поділ спадкового майна. Також задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно.

Встановлено факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті її батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину по закону НОМЕР_1, видане Рожнятівською державною нотаріальною конторою 14 жовтня 1996 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право власності за кожною по 1/3 частці житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться у АДРЕСА_1 та реально поділено спадкове майно між ними згідно варіанту №3 висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 169/15 від 09 лютого 2015 року.

Виділено ОСОБА_3 у житловому будинку: приміщення коридору 1-1 площею 7,2 кв.м., частину веранди 1-7 площею 7,0 кв.м., комору 1-2 площею 7,5 кв.м. та житлову кімнату площею 14,8 кв.м., а всього приміщень будинку площею 36,5 кв.м. загальною вартістю 109125 грн.

З господарських будівель та споруд виділено ОСОБА_3 сарай «Б» площею 22,4 кв.м. та вбиральню «З» площею 1,4 кв.м.

Виділено ОСОБА_2 у житловому будинку: приміщення кухні 1-5 площею 16 кв.м., паливну 1-6 площею 2,8 кв.м., частину веранди 1-7 площею 4,3 кв.м., а всього частину будинку загальною площею 23,1 кв.м. вартістю 69063 грн.

З господарських будівель та споруд ОСОБА_2 виділено погріб «Д» площею 18,6 кв.м.

Виділено ОСОБА_4 у житловому будинку житлову кімнату 1-4 площею 17,4 кв.м. вартістю 52021 грн.

З господарських будівель та споруд виділено ОСОБА_4 сарай «В» площею 20,4 кв.м., літню кухню з верандою «Г,2» площею 20,4 кв.м. та сарай з навісом «Е, Е2» площею 43,6 кв.м.

Огорожу «№1», криницю «№2», ворота «№3», хвіртку «№4» залишено у спільному користуванні співвласників, а порядок користування горищем встановлено для кожного співвласника над своєю частиною згідно розподілу житлового будинку.

Всього ОСОБА_3 виділено частину будинку та господарських будівель і споруд загальною вартістю 135569 грн., ОСОБА_2 загальною вартістю 134955 грн., а ОСОБА_4 відповідно 190044 грн.

Компенсацію за перевищення реально отриманої частки понад ідеальною з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 постановлено не стягувати.

Для приведення у відповідність до будівельних вимог житлового будинку ОСОБА_3 влаштувати перегородку у веранді 1-7.

ОСОБА_2 закласти дверний проріз між приміщеннями 1-1 та 1-5, влаштувати вхід у приміщення 1-7 та у приміщення 1-5 з приміщення 1-7.

ОСОБА_4 закласти дверний проріз між приміщеннями 1-4 та 1-5, влаштувати прибудову до приміщення 1-4, влаштувати дверний проріз між прибудовою та приміщенням 1-4.

Всім співвласникам виконати роботи по влаштуванню індивідуальних інженерних мереж.

Стягнуто у дохід держави недоплаченого судового збору з ОСОБА_3 1125,29 грн., з ОСОБА_2 1349,55 грн. та з ОСОБА_4 1927,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Інституту судових експертиз і права 1414,50 грн. за проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду в частині визначення варіанту поділу спадкового майна та в частині відмови у стягненні компенсації за перевищення реально отриманої частки від ідеальної.

Апелянт вказує на те, що при обраному судом варіанті розподілу їй буде важко проживати у виділеній частині приміщення з двома дітьми та внуком.

ОСОБА_2 вважає, що суд безпідставно відмовив у стягненні компенсації з ОСОБА_4 на її користь, зіславшись на те, що остання провела капітальний ремонт літньої кухні. Однак, на її думку, проведений ОСОБА_4 ремонт немає ніякого відношення до розподілу спадщини після смерті батька, оскільки літня кухня є спадковим майном, а ОСОБА_4 нічого нового не збудувала.

Просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким провести розподіл спадкового майна згідно варіанту №1 судової будівельно-технічної експертизи та вирішити питання грошової компенсації за різницю між ідеальними частками та реальним розподілом.

ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.1970 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 і від спільного проживання у них народилося троє дітей: син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочки: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

За час спільного проживання подружжя збудували житловий будинок та господарські споруди, що підтверджується копіями технічних паспортів на житловий будинок (домоволодіння), виданих Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 22 квітня 1986 року та 15 липня 2014 року (а. с. 8-13,197-200 т.1), копією будівельного паспорта на будівництво господарських будівель від 15 вересня 1988 року (а. с. 114-118 т.1), копією проекту на газифікацію літньої кухні за 1991 рік (а.с.129-137 т.1). та не заперечується сторонами по справі.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер.

На час його смерті разом з ним проживали його дружина ОСОБА_3, та його дочки ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_4

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5

Четвертим спадкоємцем за законом на час відкриття спадщини був син спадкодавця ОСОБА_7, який на той час проживав у Росії, а отже фактично не прийняв спадщину.

Судом першої інстанції його повідомлено про можливість заявити про свої спадкові права у процесі даного спору, що підтверджується повідомленням суду та розпискою про його отримання (а.с.210,216 т.1).

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 на спірне домоволодіння та стали власниками у рівних частках, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину по закону НОМЕР_1, виданого Рожнятівською державною нотаріальною конторою 14 жовтня 1996 року (а. с. 6, 128 т. 1).

Оспорюване свідоцтво видане на підставі спільної заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право власності на домоволодіння в цілому, як на спадкове майно, у рівних долях. При цьому вони зазначили, що інших спадкоємців немає. Крім того, ОСОБА_3 зміст ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України нотаріусом було роз'яснено і ОСОБА_3 письмово підтвердила, що він їй зрозумілий і що свідоцтво про право власності на її частку просить не видавати, що підтверджується копією заяви (а. с. 120 т.1).

Судом встановлено, що на час видачі свідоцтва про право на спадщину і на даний час спірне домоволодіння складається з житлового будинку, двох сараїв, літньої кухні з верандою, погребу, сараю з навісом, вбиральні, огорожі, криниці воріт та хвіртки, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину та копією технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виданого ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» (а.с. 128, 197-199 т.1).

Враховуючи те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 як подружжя були власниками по 1/2 частині домоволодіння, а після смерті чоловіка ОСОБА_3 добровільно відмовилася від своєї частки у спільному майні подружжя, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що все домоволодіння слід визнати спадковим майном, на яке ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як спадкоємці першої черги, мають право в рівних частках.

При цьому судом правильно застосовано до спірних правовідносин норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року, оскільки спадкодавець помер до вступу у дію нового ЦК.

Відповідно до ст. 549 ЦК визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Статтею 561 ЦК встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Отже, зазначеною нормою визначено початковий строк для оформлення спадкових прав і видача свідоцтва про право на спадщину строком не обмежена. Воно може бути отримане спадкоємцями в будь-який час, але, як правило, після закінчення 6 місяців від дня відкриття спадщини (зазначена норма передбачена і ст. 1298 ЦК України, чинного на даний час).

Сторони в установленому законом порядку прийняли спадщину, оскільки на час смерті спадкодавця та після його смерті проживали у домоволодінні, а отже вступили в управління та володіння спадковим майном.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не оформлення свого спадкового права позивачкою ОСОБА_4 у встановленому законом порядку не давало підстав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на оформлення за собою права на її частку.

Оформивши в рівних частках право на спадщину після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично позбавили права на частку у спадщині позивачку ОСОБА_4, а тому незаконно набули права власності на належну ОСОБА_4 частку спірного домоволодіння.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованим є висновок про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 14 жовтня 1996 року, виданого ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та визнання за кожною із сторін права на 1/3 частину спірного спадкового майна.

Судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про застосування позовної давності, оскільки ОСОБА_4 дізналась про наявність оспорюваного свідоцтва від сестри тільки після виникнення спору між ними і відразу звернулася з позовом до суду про захист свого порушеного права. Наведене підтвердила також і ОСОБА_3

Разом з тим, ОСОБА_2 не подала доказів того, що ОСОБА_4 було відомо про свідоцтво про право власності, зокрема коли саме та при яких обставинах вона дізналась про свідоцтво.

Відповідно до статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правильно визначив частки сторін у спірному домоволодінні та поділив його в натурі згідно висновку експертизи, однак при цьому безпідставно відмовив у стягненні з ОСОБА_4 грошової компенсації на користь інших власників за перевищення вартості її реальної частки над ідеальною, з посиланням на проведення ОСОБА_4 за власні кошти капітального ремонту присудженої їй літньої кухні.

А тому рішення суду в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 17954,00 грн. та на користь ОСОБА_2 18568,00 грн. визначеної експертизою грошової компенсації за перевищення реально отриманої частки на ідеальною.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рожнятівського районного суду від 12 червня 2015 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 компенсації за перевищення реально отриманої частки понад ідеальною скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 17954,00 грн. грошової компенсації за перевищення реально отриманої частки на ідеальною.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 18568,00 грн. грошової компенсації за перевищення реально отриманої частки на ідеальною.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

М.Д. Горейко

П.І. Проскурніцький