Рішення № 52090620, 08.10.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/575/15-ц Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т. Г.

Категорія 24 Доповідач Широкова Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Косигіної Л.М., Шевчук А.М.,

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, вимоги якого уточнив у ході розгляду справи. В остаточному варіанті просив стягнути з відповідача на його користь гривневий еквівалент 13000,00 доларів США за курсом НБУ станом на 03.06.2015 року у сумі 273920,69 грн.

Мотивував свої позовні вимоги тим, що у квітні 2012 року між сторонами по справі була досягнута домовленість за умовами якої він передав відповідачу під розписку 13000,00 доларів США, а останній зобовязався за ці кошти придбати для нього автомобіль у ОСОБА_5.

Вказані кошти ОСОБА_2 передав ОСОБА_4, який придбав автомобіль та при перетині кордону був зупинений. Оскільки він не знав про домовленість між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, просив задовольнити позов.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 273920,69 грн., що в еквіваленті становить 13000,00 доларів США отриманих на виконання зобовязання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду не відповідає нормам чинного законодавства, є незаконним та необґрунтованим. Апелянт вважає, що суд не повністю зясував обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вказує, що суд не звернув уваги на той факт, що він перетнув державний кордон 30.04.2012 року, тому він жодним чином не міг придбати автомобіль для ОСОБА_3 29.04.2012 року, як це зазначено у постанові районної прокуратури в м. Хелмі Республіки Польща. Також судом не врахована наявна у матеріалах справи розписка ОСОБА_4 про те, що останній отримав від нього 13000,00 доларів США.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Однією з встановлених ч. 2 ст. 11 ЦК України підстав виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом установлено, що у квітні 2012 року в с.Ярунь Новоград-Волинського району Житомирської області сторони по справі досягли домовленості про покупку відповідачем в ОСОБА_5 за кошти позивача автомобіля Мерседес Спрінтер 315, 2007 року випуску. При цьому був присутнім свідок ОСОБА_6 Вказані обставини підтверджуються висновком оперуповноваженого СДСБЕЗ Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області (а.с.12) та відповідачем не спростовані.

На виконання цієї домовленості позивач передав відповідачу 13 тис. доларів США, а відповідач зобовязався купити автомобіль та передати останньому.

Відтак, сторони уклали договір у розумінні Цивільного кодексу України, який породив у відповідача зобовязання купити позивачу автомобіль.

Оскільки відповідач в обумовлений строк у порушення вимог ст. 509 ЦК України не виконав перед позивачем вищевказаного зобовязання та не повернув сплачену позивачем вартість автомобіля, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_3

Доводи відповідача про те, що він отримав від позивача вищевказані кошти лише для передачі ОСОБА_4, і що саме останньому позивач доручив купити автомобіль, не знайшли свого підтвердження у процесі вирішення даного спору та спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль Мерседес Спринтер, який був придбаний для позивача, 01 травня 2012 року був затриманий на прикордонному дорожньому переході в Дорохуську у ОСОБА_5, а потім забезпечений в процесі як речовий доказ. Допитаний як свідок відповідач у своїх показах правоохоронним органам ОСОБА_5 вказав, що саме він придбав цей автомобіль 29 квітня 2012 року в Плоцьку (а.с.60-63). З протоколу допиту свідка ОСОБА_4, який був приєднаний відповідачем до своїх письмових пояснень вбачається, що вони разом із відповідачем міняли долари отримані від позивача на злоти. ОСОБА_2 при купівлі автомобіля телефонував позивачу, розраховувався за автомобіль та ним керував до границі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд обґрунтовано вважав наявними підстави для покладення обовязку на відповідача повернути позивачу 13 тис. доларів США, що в еквіваленті становить 273920,69 грн., проте невірно послався на норму закону, яка не регулює спірні правовідносини, тому ухвалене у справі судове рішення слід змінити, виключивши з нього посилання на ст.ст. 1046,1049 ЦК України.

Доводи апелянта про те, що в момент придбання автомобіля для позивача він був на території України та не брав на себе обовязку по придбанню автомобіля для позивача, на законність судового рішення не впливають, спростовуються постановою правоохоронних органів ОСОБА_5 (а.с.60-63), поясненнями ОСОБА_4 та розпискою останнього (а.с.10), а також тим, що саме на нього був оформлений вищевказаний автомобіль.

У решті рішення суду відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2015 року змінити, виключивши із рішення посилання суду на ст.ст. 1046,1049 ЦК України.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: