Рішення № 52088775, 08.10.2015, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5354/15-ц

Провадження № 2/204/2279/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

при секретарі Горб Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідачів ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визначення майна таким, що є спільним сумісним майном подружжя та про розділ спільного сумісного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

11 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом який згодом уточнила та просила визнати прибудову до будинку № 19, що розташована по вул. Заповідна у м. Дніпропетровську спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1; стягнути із відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на свою користь суму коштів у розмірі 50000 грн., а саме половину вартості прибудови до будинку № 19, що розташований по вул. Заповідній у м. Дніпропетровськ; поділити спільне із відповідачем ОСОБА_5 майно, виділивши позивачу: диван, придбаний у 2008 році, вартістю 1900 грн. диван, придбаний у 2012 році, вартістю 2100 гривень, шафа, придбана у 2012 році, вартістю 2500 гривень, вітальня, придбана у 2011 році вартістю 1300 гривень, вітальня, придбана у 2012 році, вартістю 1500 гривень, крісла, у кількості 2 штук, придбані у 2012 році, вартістю 3400 гривень, холодильник «Індезит», придбаний у 2011 році, вартістю 4000 гривень, кухонні меблі, придбані у 2009 році, вартістю 3000 гривень, пральна машина, придбана у 2005 році, вартістю 2000 гривень, мякий куток, придбаний у 2009 році, вартістю 2500 гривень на загальну суму 24 200 гривень, все інше майно на загальну суму 27550 гривень виділити відповідачу ОСОБА_5, а також стягнути з відповідачів на її користь судовий збір у розмірі 742,00 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 03 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, до лютого 2015 року проживали разом за адресою м. Дніпропетровськ вул. Заповідна, 19. Рішенням Красногвардійського суду м. Дніпропетровськ від 28 травня 2015 року шлюб між сторонами було розірвано. За час шлюбу ними були придбано за спільні кошти майно на загальну суму 51750,00 грн. Зазначене майно наразі перебуває у Відповідача ОСОБА_5, однак на всі прохання позивача відповідач відмовляється передати половину вищевказаного майна чи сплатити половину вартості спільно придбаного майна. Крім того, відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у рівних частках по ? кожному, належить житловий будинок, що розташований за адресою м. Дніпропетровськ вул. Заповідна, 19, За час спільного життя, подружжя за згодою ОСОБА_3 за рахунок спільних коштів побудували прибудову до цього будинку, яка складається із коридору, кухні, спальні та санітарного вузла та має загальну площу 36 кв. м. Позивач спільно з відповідачем в період часу з 2007 року по 2012 рік придбали будівельні матеріали на загальну суму 100000,00 грн. За час шлюбу позивач та відповідач не ввели до експлуатації дану прибудову та не оформили її у встановленому законом порядку. Таким чином, спірний будинок за рахунок прибудови, що позивач та відповідач ОСОБА_5 побудували за власні кошти, значно зріс у вартості, і тому позивач вважає, що зазначена прибудова повинна бути визнана такою, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. В зв`язку з тим що прибудова або будь-яка її частина не може бути виділена позивачу, просить суд стягнути із відповідачів половину вартості прибудови до будинку, а саме 50000,00 грн. На підставі вищевикладеного позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом.

23 вересня 2015 року в судовому засіданні відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 надали заперечення на позовну заяву, в яких посилаються на те, що домоволодіння, яке розташоване за адресою м. Дніпропетровськ вул. Заповідна, 19 належить відповідачу ОСОБА_3 та її чоловіку ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 12.09.1990 року, зареєстрованого у ОСОБА_7 МБТІ за № 536-16, р. № 26816431. Їх сім`я постійно проживала та була зареєстрована у цьому будинку. У 2006-2007 рр. ОСОБА_3 разом з чоловіком почали будування прибудови до вищевказаного будинку. Будували своїми силами та за власні кошти. На протязі 2006 року було закладено фундамент, зведені стіни, був зроблений дах, встановлені вікна у дерев`яних рамах, встановлені двері, зроблену підлогу. 03.11.2007 року відповідач ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з позивачем. Від вказаного шлюбу дітей не мають, але займалися вихованням та утриманням 2 дітей позивача від попереднього шлюбу. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_1 оселилися у будинку і стали в ньому проживати та продовжували будування прибудови, останні допомагали своїми силами. У 2008 році ОСОБА_3 замовила та сплатила за спільні з чоловіком кошти 3 металопластикових вікна на суму 2811,00 грн., які були встановлені. 5 вересня 2008 року помер чоловік відповідача ОСОБА_8 У цьому ж році було завершено будівництво прибудови, що підтверджується копією технічного паспорту за 2008 рік. ОСОБА_5 у встановлений строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину домоволодіння розташованого за адресою м. Дніпропетровськ вул. Заповідна, 19 після смерті батька. Прибудова не була прийнята до експлуатації, не було зареєстровано у КП ДМБТІ та згідно відмітки у технічному паспорті є самовільно зведеною. Тому позивач мав ставити питання тільки відносно частки від вартості матеріалів які були використані при будівництві прибудови. У зв`язку з тим, що прибудова будувалася власниками домоволодіння ОСОБА_3 та ОСОБА_8 за власні кошти та власними силами, домовленості про створення спільної сумісної власності не було. Відповідач ОСОБА_5 допомагав своїм батькам своїми силами, окрім нього допомагав його брат та інші родичі та знайомі, тому позивач не має права на стягнення вартості ? вартості будівлі, як збудованої під час шлюбу на спільні сумісні кошти подружжя. Щодо поділу сумісно нажитого майна, придбаного за час шлюбу відповідач ОСОБА_5 не заперечує проти виділення позивачу наступного майна: диван, диван, шафа, вітальня, 2 крісла, холодильник «Індезит», кухонні меблі, штори, комод, люстри, письмовий стіл на загальну суму 28740,00 грн. В результаті розподілу виділити відповідачу ОСОБА_5 наступне майно: котел та батареї загальною ванну, унітаз, умивальник, витяжку, телевізор LG, диван-м`який куток, тумба під телевізор, пилосос, а всього на суму 17350,00 грн. Відповідач ОСОБА_5 відмічає, що є майно, яке придбане особисто ним до укладення шлюбу за власні кошти та кошти батьків, які є його особистою власністю і тому не підлягає розподілу наступне майно: Холодильник «Zanussі» вартістю 1 900,00 грн. придбаний у 2005 році, пральна машина вартістю 1000,00 грн. придбана у 2005 році, газова плита вартістю 1000,00 грн. придбана у 2005 році. Відповідач ОСОБА_5 разом з позивачкою ОСОБА_1 у період сумісного життя замінили в 2011 році у прибудові 3 вікна та провели заміну вхідної двері на нову, на що було витрачено 1589,00 грн. та 4000,00 грн. Тому відповідач ОСОБА_5 не заперечує, щоб на користь позивача ОСОБА_1 було стягнуто ? частини її вартості, тобто 2794,50 грн. Просив суд в частині вимог позивачки про стягнення ? частини вартості будівлі (прибудови) відмовити; в частині позову про розподіл сумісного майна виділити відповідачу ОСОБА_5 наступне майно: котел та батареї, ванну, унітаз, умивальник, витяжку, телевізор «LG», диван-м`який куток, тумба під телевізор, пилосос, а всього на суму 17350,00 грн. Позивачу в свою чергу виділити: диван, диван, шафа, вітальня, вітальня, 2 крісла, холодильник «Індезит», кухонні меблі, штори, комод, люстри, письмовий стіл, всього на суму 29100,00 грн.

У судовому засідання позивач підтримала позовні вимоги та пояснила, що в 2004 році вона почала проживати разом з ОСОБА_5 З літа 2004 року проживали за адресою вул. Новошкільна м. Дніпропетровськ на орендованій квартирі. З весни 2007 року почали проживати за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та розпочали будування прибудови. Будування відбувалося за рахунок коштів матері останньої. Меблі купували разом за спільні кошти. Спільних дітей з ОСОБА_5 не мають, від першого шлюбу позивач має двох дітей. Зазначила, що договору на виконання будівельних робіт або на участь у створені сумісної власності нею з відповідачами не укладалося. Підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_9 підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав наведених у позові.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснила, що вони з чоловіком ОСОБА_8 в 2006-2007 роках розпочали будівництво прибудови, тобто будівництво було розпочате до одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Будівництво закінчили у 2008 році та у цьому ж році був виготовлений технічний паспорт на дану прибудову. Прибудову будували за власні кошти, її та чоловіка, який помер у вересні 2008 року, одразу після того як добудували прибудову та виготовили технічний паспорт. В 2011 році у прибудові замінили вікна та вхідні двері, не заперечували проти того, що вікна та двері були замінені також за кошти позивача. Позовні вимоги визнала частково, а саме просила в задоволенні позовних вимог про стягнення ? частини вартості будівлі (прибудови) відмовити, щодо розподілу сумісно нажитого майна не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні 23.09.2015 року в повному обсязі підтримав пояснення відповідача ОСОБА_3, також пояснив, що будівництво прибудови розпочали його батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_3 Домоволодіння, як і прибудова до нього належить його батькам. З кінця 2005 він разом з позивачем почали інколи сумісно проживати, вони зустрічалися. Частіше він проживав у домі батьків. З 2007 року почали проживати сумісно, та переїхали до його батьків. Надав пояснення аналогічні викладеним ним у запереченнях на позов, позов визнав частково. Щодо виділення позивачу пральної машини придбаної у 2005 році вартістю 2000,00грн. заперечував, оскільки він сам її купив за власні кошти. Також заперечував проти виділення позивачу мякого кутка, придбаного ним разом з позивачем у 2009 році за 2500,00 грн., оскільки позивачу вже виділено два дивана, а йому ці меблі необхідні для сну та відпочинку.

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги визнав частково, а саме, в частині спільного майна подружжя визнала запропонований розподіл, окрім виділення позивачу ОСОБА_1 холодильника «Zanussi» , газової плити та пральної машини оскільки дане майно було придбане до укладення шлюбу з позивачем за власні кошти. Прохав при розподілі виділити диван-м`який куток відповідачу ОСОБА_5 Щодо позовних вимог про визнання будинку розташованого за адресою по вул. Заповідна, 19 м. Дніпропетровськ спільним сумісним майном подружжя, заперечував, щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь позивача суму грошей у розмірі 50000,00 грн., а саме половину вартості прибудови до будинку № 19, що розташований за адресою вул. Заповідна, 19 м. Дніпропетровськ заперечував проти задоволення позову.

Допитана в судовому засіданні 23.09.2015 року в якості свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що з позивачем вона товаришує з 2006 року. Їй відомо що позивач та відповідач проживали однією сім`єю до укладення шлюбу, потім переїхали жити до батьків відповідача ОСОБА_5 Їй невідомо коли закінчили будівництво прибудови. Зі слів позивача їй стало відомо, що кошти на будівельні матеріали надавала мати позивача.

Допитана в судовому засіданні 23.09.2015 року в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що вона являється донькою позивача. Її мати разом з відповідачем ОСОБА_5 проживали з 2004 року (винаймали квартиру). У 2006 році почали будувати прибудову. Потім переїхали жити до батьків ОСОБА_5 Пояснила, що будування прибудови розпочалося після укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Кошти на будівництво давала її бабуся (мати позивача ОСОБА_1А.). З 2009 року вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Допитана в судовому засіданні 23.09.2015 року в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що вона є матір`ю позивача. Будівництво прибудови відбувалося за її грошові кошти, Зазначила, що вона постійна надавала доньці та її чоловіку фінансову допомогу. Вона працювала бухгалтером на заводі, отримувала гарну заробітну плату та пенсію, а тому мала можливість допомагати доньці. Донька з відповідачем ОСОБА_5 спочатку у 2003-2004 роках винаймали квартиру. Після чого в 2006 році переїхали проживати до батьків відповідача. Прибудови на той час не було. Заселилися вони туди наприкінці 2008 року.

Допитана в судовому засіданні 23.09.2015 року в якості свідка ОСОБА_13 суду пояснила, що вона являється дочкою позивача. Її мати разом з відповідачем ОСОБА_5 проживали з 2004 року (винаймали квартиру). Потім переїхали жити до батьків ОСОБА_5 Будування прибудови розпочалося після укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Кошти на будівництво давала її бабуся (мати позивача ОСОБА_3В.). З 2010 року вона почала проживала однією сім`єю з ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Допитана в судовому засіданні 23.09.2015 року в якості свідка ОСОБА_14 суду пояснила, що вони з позивачем познайомилися у 2008 році. Зі слів позивача їй стало відомо, що мати позивача постійно надавала їй матеріальну допомогу, та будівництво прибудови також здійснювалося за її кошти. У 2008 році вона бувала у них у гостях, ремонт був вже зроблений.

Допитана в судовому засіданні 08.10.2015 року в якості свідка ОСОБА_15 суду пояснила, що вона із сторонами по справі є сусідами, її будинок розташований навпроти. В 2006 році ОСОБА_3 та ОСОБА_8 почали будівництво прибудови. У 2008 році вони закінчили будівництво. Будували власними силами, за допомогою двох синів та племінника, який є спеціалістом з ремонтних та будівельних робіт. У 2007 році до будинку переїхали ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_1, прибудова в той час ще не була готова. За чий рахунок придбавалися матеріали для будівництва їй не відомо. Внутрішні роботи у прибудові здійснювала ОСОБА_3

Допитана в судовому засіданні 08.10.2015 року в якості свідка ОСОБА_16 суду пояснила, що вона знайома з відповідачем ОСОБА_3 вже більше 15 років, оскільки вони працюють разом. В 2006 році ОСОБА_3 разом з чоловіком ОСОБА_8 почали будівництво прибудови до будинку. У 2007 році до будинку переїхали ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_1, прибудова в той час ще не була готова. Закінчили будівництво у 2008 році. Зазначила, що усі роботи по будівництву прибудови робила ОСОБА_3, їй допомагали сини, та племінник, чоловік здебільшого хворів та допомагав рідко. Кошти на будівництво прибудови надавалися усією родиною, а також допомагала матір позивача, ОСОБА_1 Всі роботи по будівництву робили власними силами.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників та показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено що, 03 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_7 міського управляння юстиції Дніпропетровської області, актовий запис 1100 (а. с. 8).

З 2007 року подружжя проживало в будинку, розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Заповідна, 19, який належав батькам Відповідача ОСОБА_5 - Відповідачу ОСОБА_3 та її чоловіку ОСОБА_6 Факт проживання Позивача за вказаною адресою підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання в паспорті (а. с. 6).

Рішенням Красногвардійського суду м. Дніпропетровськ від 28 травня 2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано (а. с. 8).

Судом встановлено, та цей факт не оспорюється сторонами, що за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було придбане за спільні кошти наступне майно: диван, у 2008 році, вартістю 1900,00 грн., диван, у 2012 році, вартістю 2100,00 грн., шафа, у 2012 році, вартістю 2500,00 грн., вітальня, у 2011 році, вартістю 1300,00 грн., вітальня, у 2012 році, вартістю 1500,00 грн., крісла у кількості 2 штук, у 2012 році, вартістю 3400,00 грн., холодильник «INDESIT», у 2011 році, вартістю 4000,00 грн., кухонні меблі, у 2009 році, вартістю 3000,00 грн., витяжка, у 2009 році, вартістю 1000,00 грн., котел опалення та батареї у кількості 6 штук, у 2008 році, вартістю 8000,00 грн., письмовий стіл, у 2006 році, вартістю 400,00 грн., м`який куток, у 2009 році, вартістю 2500,00 грн., телевізор «LG», у 2009 році, вартістю 3500,00 грн., ванна, унітаз, вмивальник, у 2009 році, загальною вартістю 1500,00 грн., штори, у 2009 році, вартістю 3000,00 грн., тумба під телевізор, у 2009 році, вартістю 450,00 грн., пилосос, 2010 році, вартістю 400,00 грн., люстри у кількості 5 штук, на протязі 2007-2014 рр., загальною вартістю 3000,00 грн. всього на суму 51350 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Враховуючи, що між сторонами не має суперечностей щодо зазначеного майна, яке придбавалося ними у шлюбі та під час сумісного проживання, вартість цього майна сторонами також не оспорюється, суд вважає встановленим той факт, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти визнання певного майна спільною сумісною власністю та зазначив, що рухоме майно: холодильник «ZANUSI», придбаний у 2005 році, вартістю 1 900,00 грн., пральна машина, придбана у 2005 році, вартістю 2000,00 грн. та газова пічка, придбана у 2005 році вартістю 1000,00 грн. є його особистою власністю, оскільки придбавалася ним за власні кошти, ще до реєстрації шлюбу із Позивачем.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідност. 10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно дост. 57 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. ч. 1, 3ст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихст. 61 цього кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Відповідно до ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч. 1ст. 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

За правилами ч.1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того факту, що зазначене рухоме майно (холодильник «ZANUSI», пральна машина та газова пічка) придбавалися під час сумісного проживання однією сімєю та купувалися за спільні кошти позивача та відповідача, а долучена до матеріалів справи копія чеку № 93577 від 19.11.2005 року про придбання холодильника «ZANUSІ» вартістю 1929,00 грн. (а. с. 34) не містить інформації щодо даних покупця, що не дає суду можливості ідентифікувати покупця, а тому суд не вбачає підстав для визнання зазначеного майна спільною сумісною власністю.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Підставою набуття подружжям права спільної сумісної власності є лише одна обставина: набуття (придбання) майна за час шлюбу, крім випадків встановлених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно роз`яснень наведених у п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4ст. 65 СК України).

Що стосується розподілу спільного нажитого майна, з врахуванням вартісних часток сторін у спільно нажитому майні, суд вважає необхідним розподілити його наступним чином.

Виділити з спільного майна подружжя ОСОБА_1 у власність: диван, придбаний у 2008 році, вартістю 1900,00 грн., диван, придбаний у 2012 році, вартістю 2100,00 грн., шафа, придбана у 2012 році, вартістю 2500,00 грн., вітальня, придбана 2011 році, вартістю 1300,00 грн., вітальня, придбана у 2012 році, вартістю 1500,00 грн., крісла, у кількості 2 штуки, придбані у 2012 році, вартістю 3400,00 грн., холодильник «INDESIT», придбаний у 2011 році, вартістю 4000,00 грн., кухонні меблі, придбані у 2009 році, вартістю 3000,00 грн., комод, придбаний у 2010 році, вартістю 3 000,00 грн., а всього майна на суму 22700,00 грн.

Виділити з спільного майна подружжя ОСОБА_5 у власність: котел та 6 батарей придбані в 2009 році, вартістю 8000,00 грн., ванну, унітаз, умивальник, придбані у 2009 році, вартістю 1500,00 грн., витяжку, придбану у 2009, вартістю 1000,00 грн., телевізор «LG» придбаний у 2009 році, вартістю 3500,00 грн., тумба під телевізор, придбана у 2009 році, вартістю 450,00 грн., пилосос придбаний у 2010 році, вартістю 400,00 грн., письмовий стіл, придбаний у 2006 році, вартістю 400,00 грн., м`який куток, придбаний у 2009 році, вартістю 2500,00 грн., люстри у кількості 5 штук, придбані на протязі 2007-2014 рр., загальною вартістю 3000,00 грн., штори, придбані у 2009 році, вартістю 3000,00 грн., а всього майна на суму 23750,00грн.

Суд вважає, що мякий куток, придбаний у 2009 році, вартістю 2500,00 грн., слід виділити саме Відповідачу по справі, оскільки зазначене майно є майном необхідним для проживання та користування кожній людині, для облаштування свого биту, сну та відпочинку, а Позивачу по справі вже виділено два дивани. З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що такий розподіл буде відповідати принципам справедливості та рівності, та ураховувати права та законні інтереси кожної із сторін.

Щодо вимог позивача про визнання прибудови до житлового будинку, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Заповідна, буд. 19 спільним сумісним майном подружжя та стягнення з Відповідача половини вартості цієї прибудови у розмірі 50000,00 грн. суд приходить до наступних висновків.

Згідно розяснень наданих у п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.

Разом із тим, відповідно до приписів ст.ст. 212 - 214 ЦПК Українита наведених вимог закону для стягнення витрат за будівництво потрібно довести, що дане будівництво було проведено зі згоди власника будинку та з ним була домовленість про це, що є процесуальним обов'язком позивача в силу ст. ст.10,60 ЦПК України.

Проте матеріли справи не містять відомостей про те, що між сторонами існувала домовленість провести ремонт будинку внаслідок спільної праці.

Крім того, Відповідачі по справі повністю заперечують сам факт фінансування матірю Позивача будівництва, вказуючи на те, що ремонтні роботи повністю були виконані за їх рахунок. Натомість позивач не надав належні та допустимі докази в підтвердження того, що будівельні роботи здійснювались за її кошти.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_17, які були заявлені для виклику та допиту позивачем суду пояснили, що їм відомо про факт фінансування будівництва прибудови матірю позивача лише зі слів самого Позивача, тобто опосередковано.

Слід зазначити, що для можливого використання показань свідків у справі встановлені дві умови: правильність сприйняття обставин, що мають значення для справи, і дача про них правильних показань.

Сприйняття може відбуватися в безпосередній або в опосередкованій формі. Особисте сприймання свідком дій (бездіяльності) чи подій може відтворюватися по-різному під впливом об'єктивних умов - відстань, видимість, стан погоди і часу, та суб'єктивних умов - гострота зору, притуплення слуху тощо. При опосередкованому сприйнятті свідок довідується про факти з повідомлень інших осіб, тому створюються умови для неправильного їх сприйняття.

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що кожний із допитаних в судовому засіданні свідків, свідчив про відомі йому обставини справи опосередковано, на підставі повідомлених йому фактів позивачем, та приймаючи до уваги той факт, що кожен із свідків свідчив на користь сторони у справі, яка заявляла клопотання про допит даного свідка в судовому засіданні, суд критично ставиться до показів свідків в даній справі та не приймає їх до уваги.

Оцінюючи покази свідка ОСОБА_12 про надання нею грошових коштів Позивачу на будівництво прибудови, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що грошові кошти надавалися конкретно з метою витрати їх на будівництво прибудови, а тому суд не приймає їх до уваги.

Крім своїх усних пояснень, позивач не надала суду жодного належного доказу, що грошові кошти, надані їй її матірю були витрачені на будівництво прибудови, до житлового будинку, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Заповідна, 19.

Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів від 27.07.1990 року № 353/24 «Про встановлення права власності та прийняття в експлуатацію житлового будинку літ. А.-1 по вулиці Заповідній, 19» було встановлено право власності на житловий будинок літ. А-1, сени а-І та а-№І, тамбур а-І, сарай Б за громадянами ОСОБА_8 та ОСОБА_18 по вулиці Заповідній, 19 прийнявши його в експлуатацію з кількістю кімнат 5, житловою площею 59,2 кв.м., корисною 91,3 кв.м. (а.с. 53).

Крім того, житловий будинок, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Заповідна, 19 належав на праві приватної власності відповідачу по справі, ОСОБА_3 та її чоловіку, ОСОБА_6, у рівних частках по ? частині кожному, що підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Красногвардійської районної ради від 12.09.1990 року (а. с. 48).

05 вересня 2008 року ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КИ № 246544, виданим відділом реєстрації смерті ОСОБА_7 міського управління юстиції від 10.09.2008 року (а. с. 50).

Після смерті ОСОБА_19 його частку у будинку, розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Заповідна, 19 у розмірі ? успадкував його син, ОСОБА_5, відповідач по справі, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 30 квітня 2009 року, виданого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_20,зареєстрованого в реєстрі за № 2-1105 (а. с. 51).

Право власності Відповідача на ? частину зазначеного житлового будинку було зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Дніпропетровське МБТІ» від 05.06.2009 року (а. с. 52).

Судом встановлено, що за період з 2006 по 2008 рік до житлового будинку була побудована прибудова, яка складається з коридору, кухні, спальні та санітарного вузла, загальною площею 36 кв.м.

Згідно технічного паспорту від 18.07.2008 року, реєстраційний номер 536-16, житловий будинок розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Заповідна, 19 визначено, що прибудова до зазначеного житлового будинку, позначена літерами А3-1 та веранда а1-1 є самовільним будівництвом, підлягають введенню в експлуатацію та узаконенню (а.с. 55-57). Також слід зазначити, що згідно технічного паспорту від 27.11.1989 року, домоволодіння розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Заповідна, 19 не містило будь-якого самочинного будівництва (а.с. 74-77).

Тобто, на момент виготовлення технічного паспорту прибудова, з приводу якої існує спір між сторонами, була обєктом самочинного будівництва. На час розгляду справи у суді прибудова також є обєктом самочинного будівництва, оскільки її не узаконено у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державні реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

В судовому засіданні було встановлено, та цей факт не оспорюється сторонами, що після будівництва прибудови її не було введено в експлуатацію та не було узаконено.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підставі наведених приписів закону суд зазначає, що прибудова до житлового будинку розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Заповідна, 19 не є обєктом права власності у розумінні Цивільного Кодексу України, а особи які здійснили її будівництво не набули права власності на неї, оскільки не ввели його до експлуатації та не зареєстрували зазначене нерухоме майно у порядку встановленому законом. Оскільки спірна прибудова не є обєктом права власності, то не існує законних підстав для визнання її обєктом права спільної сумісної власності. Крім того, Відповідач по справі ОСОБА_5, після смерті свого батька успадкував ? частину лише самого житлового будинку, а не прибудови до нього, оскільки неможливо успадкувати майно, яке не є обєктом цивільного права.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно дост.1 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить довисновку, що підстав для визнання прибудови до житлового будинку розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Заповідна, 19 обєктом права спільної сумісної власності не має, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Враховуючи, що вимоги про стягнення з Відповідача половини вартості прибудови у розмірі 50000,00 грн. є похідними від вимог про визнання її обєктом права спільної сумісної власності, підстав для їх задоволення не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, Тому, з Відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у рівних частках у розмірі 237,50 грн.

На підставі викладеного ст. ст. 316, 331, 368, 372, 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 61, 63, 70, 71 СК України, та керуючись ст. ст. 1, 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визначення майна таким, що є спільним сумісним майном подружжя та про розділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

Поділити спільне майно подружжя, виділивши ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у власність: диван, придбаний у 2008 році, вартістю 1900,00 грн., диван, придбаний у 2012 році, вартістю 2100,00 грн., шафа, придбана у 2012 році, вартістю 2500,00 грн., вітальня, придбана у 2011 році, вартістю 1300,00 грн., вітальня, придбана у 2012 році, вартістю 1500,00 грн., крісла, у кількості 2 штуки, придбані у 2012 році, вартістю 3400,00 грн., холодильник «INDESIT», придбаний у 2011 році, вартістю 4000,00 грн., кухонні меблі, придбані у 2009 році, вартістю 3000,00 грн., комод, придбаний у 2010 році, вартістю 3 000,00 грн., а всього майна на суму 22700,00 грн.

Виділити з спільного майна подружжя ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у власність: котел та 6 батарей придбані у 2009 році, вартістю 8000,00 грн., ванну, унітаз, умивальник, придбані у 2009 році, вартістю 1500,00 грн., витяжку, придбану у 2009, вартістю 1000,00 грн., телевізор «LG» придбаний у 2009 році, вартістю 3500,00 грн., тумба під телевізор, придбана у 2009 році, вартістю 450,00 грн., пилосос придбаний у 2010 році, вартістю 400,00 грн., письмовий стіл, придбаний у 2006 році, вартістю 400,00 грн., м`який куток, придбаний у 2009 році, вартістю 2500,00 грн., люстри у кількості 5 штук, придбані на протязі 2007-2014 рр., загальною вартістю 3000,00 грн., штори, придбані у 2009 році, вартістю 3000,00 грн., а всього майна на суму 23750,00грн.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 118,75 грн. (сто вісімнадцять гривень, 75 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 118,75 грн. (сто вісімнадцять гривень, 75 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез