Постанова № 52086352, 11.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2015 року 810/2900/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагрополіс" до Вишгородської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

8 липня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулось державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагрополіс" (далі - позивач) з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 4 березня 2015 р. № № 0000050, 0000060, 0000070.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення рішення є необґрунтованими та протиправними, оскільки сума штрафних санкцій та пені вже були включені до рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу) від 28 березня 2014 р. № 3 (далі рішення № 3) та договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу) від 31 березня 2014 р. № 1 (далі договір № 1). Стверджує, що такими діями відповідач порушкє вимоги чинного законодавства.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що штраф до позивача застосовується за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобовязань, що виникли з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобовязань, і до дня укладання договору про розстрочення податкового боргу. Стверджує, що названі рішення є правомірними та винесені з дотриманням вимог чинного законодавства (а.с. 40-41).

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

5 вересня 1996 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 48-52).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; лісозаготівлі; надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; лісопильне та стругальне виробництво; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

3 березня 2015 р. відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача щодо податкового розрахунку збору за спеціалізоване використання лісових ресурсів за період з 25 жовтня 2012 р. по 20 лютого 2015 р., за результатами якої у цей же день було складено акт перевірки № 28/15-02/24219849 (далі акт № 28/15-02/24219849) (а.с. 10-11).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 2 грудня 2012 р. № 2755-VI (далі ПК України), а саме порушено строки сплати самостійно визначеного грошового зобовязання за спеціальне використання лісових ресурсів.

На підставі висновків акту № 3428/15-02/24219849 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 4 березня 2015 р., а саме:

- № 0000050, яким зобовязано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 22 587 грн 83 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0000050) (Оливська селищна рада) (а.с. 12);

- № 0000060, яким зобовязано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 4200 грн 57 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0000060) (Кропивнянська селищна рада) (а.с. 15);

- № 0000070, яким зобовязано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 3342 грн 76 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0000070) (Сидоровицька селищна рада) (а.с. 17).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України, Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 р. № 574 (далі - Порядок).

Як убачається з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до вимог п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з вимогами ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Як убачається з п.п. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобовязані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до вимог п.п. 191.1.2. п. 191.1 ст. 191 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Згідно з вимогами п.п. 20.1.19. п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Як убачається з п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з вимогами п. 3.9 Порядку на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

28 березня 2014 р. Головним управлінням Міндоходів у Київській області було прийнято рішення № 3 згідно з яким позивачу було надано розстрочення сплати податкового боргу під проценти на період з 21 квітня по 31 грудня 2014 р. (а.с. 20)

На підставі даного рішення між відповідачем та позивачем будо укладено договір № 1 (а.с. 20-25).

Згідно з ч. 1 названого договору орган державної податкової служби надає платнику розстрочення (відстрочення) сплати грошових зобовязань (податкового боргу) на загальну суму 821 452 грн 47 коп. під проценти строком з 21 квітня по 31 грудня 2014 р.

Як вже зазначалося, 3 березня 2015 р. відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача щодо податкового розрахунку збору за спеціалізоване використання лісових ресурсів за період з 25 жовтня 2012 р. по 20 лютого 2015 р. та встановлено, що позивачем порушено строки сплати самостійно визначеного грошового зобовязання за спеціальне використання лісових ресурсів визначені п. 57.1 ст. 57 ПК.

При вирішенні справи судом встановлено, що договір № 1 між відповідачем та позивачем було укладено 31 березня 2014 р., тоді як заборгованість по сплаті податкових зобовязань за спеціалізоване використання лісових ресурсів у позивача виникла ще у жовтні 2012 р. (а.с. 10-11).

Згідно з вимогами п. 3.9 Порядку на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Наведене свідчить, що відповідачем до позивача було застосовано штраф за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобовязань, за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобовязань, і до дня укладання договору про розстрочення податкового боргу, а тому податкові повідомлення-рішення від 4 березня 2015 р. № № 0000050, 0000060, 0000070 ним винесено правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено достовірність обставин, встановлених при перевірці позивача та правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 4 березня 2015 р. № № 0000050, 0000060, 0000070.

Водночас позивач, всупереч наведеним вимогам, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності рішення відповідача.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 4 березня 2015 р. № № 0000050, 0000060, 0000070 відповідачем винесено правомірно, а, отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів понесених ним зазначених судових витрат, в даній адміністративній справі такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Проте, підлягає стягненню з відповідача судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 19.09.2013 №590-VІІ ), згідно з яким під час подання адміністративного позову майнового характеру позивачем сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи, що позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 182 грн 70 коп., а спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, то з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору 1644 грн 30 коп. (1827 грн 00 коп. 182 грн 70 коп.)

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагрополіс" (07202, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. Івана Проскури, буд. 24, код ЄДРПОУ - 24219849) до Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.