Постанова № 52086146, 31.08.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2015 року

(09 год. 45 хв.)

Справа № 808/4570/15

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції, м. Запоріжжя

до: Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", м. Запоріжжя

про: стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції (далі – позивач або ЗОВ ВД ФСС з ТВП) звернулось із адміністративним позовом до Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі – відповідач або ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою") в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті сум фінансових санкцій у розмірі 3 849,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на положення Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі – Закон України № 1105-ХІV) та зазначає, що ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" має найману робочу силу та зареєстроване, як платник страхових внесків на обов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності у Запорізькій міській виконавчій дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 11.01.2002 року, реєстраційний код страхувальника 230191001139. У результаті проведеної ревізії до відповідача було застосвано штрафні санкції на суму 3 849,16 грн. Вказана заборгованість платником визнана та відображена у звіті Ф4-ФСС з ТВП за I півріччя 2015 року, але не погашена ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" добровільно, тому позивач просить стягнути її у судовому порядку.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2015 було відкрито провадження по справі № 808/4570/15 та призначено судове засідання на 31.08.2015 року.

У судове засідання з’явився представник позивача та надав суду у якості додаткових доказів по справі довідку № 19-01-2617 від 28.08.2015 та довідку № 07-13-04/10/0 від 31.08.2015. В наданих суду довідках позивач зазначає, що станом на 31.08.2015 заборгованість відповідача по сплаті сум фінансових санкцій не погашено та становить 3849,16 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Поштова кореспонденція направлена на адресу ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та було отримано уповноваженою особою відповідача 17.08.2015. Відзив, заяви чи клопотання від відповідача у справі до суду не надходили.

За приписами ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись положеннями ст.ст. 41, 128 КАС України, суд дійшов до висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі доказів у письмовому провадженні, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають значення для розгляду та вирішення спору по суті, суд встановив наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ст.1 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР (зі змінами та доповненнями, далі - Основи), загальнообов’язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності є одним із видів загальнообов’язкового державного соціального страхування (ст. 4 Основ).

Відповідно до ст. 14 Основ, страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління за визначеними законом видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які призвели до втрати працездатності або загибелі, визначає Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон України № 1105-XIV).

У відповідності до приписів ст. 6 Закону України № 1105-XIV суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків), робочим органом якого згідно зі ст. 18 даного Закону є відділення виконавчої дирекції Фонду.

Згідно зі ст. 4 Закону України № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до п. 5,6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1105-XIV Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень в районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення. До завершення заходів, пов’язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції та їх робочі органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно з ч. 6 ст. 15 Закону України № 1105-XIV роботодавці як страхувальники у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачуть штраф у розмірі 50 % такої суми.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.07.2015 № 20945694, Державне підприємство "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (код ЄДРПОУ 00698986) зареєстроване як юридична особа 13.11.2003 року, за адресою: 69095, Запорізька область, місто Запоріжжя, Жовтневий район, вулиця Українська, будинок 50).

У результаті проведеної ревізії за період з 01.09.2010 по 01.04.2014, позивачем були виявлені порушення платником вимог ст. 53 Закону України від 18.01.2011 № 2240-ІІІ "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", п. 15 абз.3 п. 20 "Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням", затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266, про що складено акт № 445 від 27.05.2015.

За наслідками проведенної ревізії позивачем винесено рішення № 107 від 11.06.2015 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 3 849,16 грн.

Доказів оскарження рішення Фонду від 11.06.2015 № 107 суду не надано.

Відповідно до останнього наданого звіту Ф4-ФСС з ТВП I півріччя 2015 року заборгованість ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" платником визнана та самостійно визначена в розмірі 3849, 16 грн., і станом на момент розгляду справи не погашена.

Відповідно до ст. 17 Закону № 1105-XIV, строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Оскільки заборгованість по сплаті страхових внесків у розмірі 3849, 16 грн. у добровільному порядку відповідачем не сплачена, вона має бути стягнута в судовому порядку.

Згідно зі ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи, ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" не надано суду доказів повного або часткового погашення заборгованості, нормативно та документально обґрунтованих заперечень проти позовних вимог та доказів, які б спростовували доводи позивача.

Беручи до уваги вищезазначені обставини, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті сум фінансових санкцій у розмірі 3849,16 грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 11, 41, 71, 86, 94, 128, 158-163, КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції до Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (69095, Запорізька область, місто Запоріжжя, Жовтневий район, вулиця Українська, будинок 50, код ЄДРПОУ 00698986) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції (69600, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Сєдова, будинок 12, код ЄДРПОУ 20485413, р/р 37179200900001 в ГУДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015) заборгованість по сплаті сум фінансових санкцій в розмірі 3 849,16 (три тисячі вісімсот сорок дев’ять гривень шістнадцять коп.) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко