Ухвала суду № 52084261, 06.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10226/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ССС-Енерго Інвест» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ССС-Енерго Інвест» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2014 року №0005562203, яким Позивачу нарахована сума грошового зобов»язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 284 855,00 грн, у тому числі за основним платежем в розмірі 1 027 884,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 256 971,00 грн; скасування податкової вимоги форми «Ю» від 10 вересня 2014 року №2885-25, якою Позиваю виставлена загальна сума податкового боргу в розмірі 1 284 313,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач перебуває на обліку у Відповідача та з 23.02.2015 року місцезнаходження Позивача: 04080, м.Київ, вул.Межигірська, 82-А. Основними видами діяльності за КВЕД є: 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.21 Будівництво трубопроводів.

На підставі повідомлення від 05.06.2014 року №5020/10/26-56-22-03-05, наказу від 05.06.2014 року №660 виданих ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, згідно п.п.78.1.1 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України, Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Позивача з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Спецзовнішкомплект» за весь період діяльності.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт від 12.06.2014 року №3089/26-56-22-03-09/37634350 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ССС-Енерго Інвест» (код ЄДРПОУ 37634350) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Спецзовнішкомплект» (код ЄДРПОУ 23222306) за весь період діяльності».

Згідно висновків акта перевірки, в ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено порушення Позивачем вимог: п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 027 884,00 грн, в тому числі по періодам: за березень 2013 року - 234 950,00 грн, за квітень 2013 року - 89 914,00 грн, за травень 2013 року - 3 419,00 грн, червень 2013 року - 6 675,00 грн, липень 2013 року - 45 127,00 грн, серпень 2013 року - 46 044,00 грн, вересень 2013 року - 271 812,00 грн, жовтень 2013 року - 192 500,00 грн, листопад 2013 року - 106 535,00 грн, грудень 2013 року - 30 908,00 грн; занижено від»ємне значення податку на додану вартість на суму 100 356,00 грн, у тому числі - грудень 2013 року - 192 500,00 грн, з врахуванням невірно перенесеного залишку від»ємного значення минулого періоду (завищено на загальну суму 192 500,00 грн).

На підставі акта перевірки від 12.06.2014 року №3089/26-56-22-03-09/37634350 Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2014 року №0005562203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 284 855,00 грн, (за основним платежем на суму 1 027 884 грн та штрафні (фінансові) санкції у сумі 256 971,00 грн) та у зв'язку із несплатою, на думку Відповідача, узгодженої суми податкового зобов'язання контролюючим органом прийнято податкову вимогу форми «Ю» від 10.09.2014 року №2885-25, про сплату коштів.

Згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки ( далі - Кодекс) документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно п.79.2 ст.79 Кодексу документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно п.42.2 ст.42 Кодексу документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.06.2014 року №660 та повідомлення від 05.06.2015 року №5020/10/26-56-22-03-05 направлено засобами поштового зв»язку Позивачу на адресу: 01133, м.Київ, бульв.Л. Українки, буд.26, кв.60.

Вказане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу Відповідача з відміткою працівника відділу поштового зв'язку «за закінченням встановленого строку зберігання».

Проте, як вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу з ЄДРЮО та ФОП станом на 05.06.2015 року місцезнаходженням Позивача є м. Київ, вул.Електриків, буд.23.

Отже, Позивача не повідомлено належним чином про проведення перевірки, що вплинуло на можливість Позивача захистити свої права в ході проведення перевірки в частині щодо надання всіх необхідних документів по господарським операціям, а також оспорити рішення контролюючого органу про призначення перевірки у суді.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про невиконання суб»єктом владних повноважень вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналагічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року №21-425а14.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Відповідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Положеннями п.п.201.1, 201.4, 201.10 ст.201 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналізуючи наведенні правові норми, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2013 року між ПП «Спецзовнішкомплект» (генпідрядник) та Позивачем (замовник) укладено договір генерального підряду №03-01, за умовами якого генпідрядник за завданням замовника і за його рахунок зобов»язується виконати проектні роботи з розробки проектно-кошторисної документації об»єкту «Завод з виробництва деревного вугілля виробничою потужністю 15 тон за добу за адресою вул.Заводська, 3, м.Світловодськ Кіровоградської області», погодити проект та отримати позитивний висновок комплексної державної експертизи проекту, а замовник зобов»язується прийняти та оплатити проект.

Пунктом 1.1.2 договору генерального підряду №03-01 передбачено, що генпідрядник зобов»язаний виготовити, провести монтаж, пусконалагоджувальні роботи у встановлений договором строк об»єкту «Завод з виробництва деревного вугілля виробничою потужністю 15 тон за добу за адресою вул.Заводська, 3, м.Світловодськ Кіровоградської області» «під ключ», а замовник зобов»язується прийняти об»єкт та оплатити його.

Позивачем на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ПП «Спецзовнішкомплект» до суду першої інстанції були надані оформленні належним чином первинні документи, а саме: договір генерального підряду №03-01 від 14.03.2013 року; видаткову накладну №1189 від 04.11.2013 року на суму 11 032 032,87 грн, в т.ч. ПДВ 1 838 672,14 грн; податкові накладні від 04.11.2013 року №31, від 28.08.2013 року №173, від 01.07.2013 року №88, від 14.05.2013 року №65, від 05.04.2013 року №93, від 21.03.2013 року №125, від 18.03.2013 року №124; акт прийому - передачі від 04.11.2013 року до договору генерального підряду №03-01 від 14.03.2013 року; висновок експертизи №63.2-01-1777-13 від 02.10.2013 року щодо відповідності проектно-конструкторської документації вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на момент надання Позивачу податкових накладних, ПП «Спецзовнішкомплект» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, про що мало відповідне Свідоцтво.

Так, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що подані Позивачем первинні документи, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст та обсяг спірних операцій є підтвердженням реального виконання цих операцій.

Отже, Позивачем правомірно сформовано податковий кредит в періоді отримання відповідних податкових накладених.

Відповідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1 статті 59 Кодексу передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як убачається з матеріалів справи, визначене Відповідачем зобов'язання зі сплати цього податку не є узгодженим.

Згідно листа УДППЗ «Укрпошта» № 335-С-713 від 01.07.2015 року, рекомендований лист з повідомленням №0408023466197 від 31.07.2014 року, яким Відповідачем було направлено Позивачу оскаржуване податкове повідомлення-рішення, був досланий згідно заяви Позивача про переадресування на адресу: вул.Межигірська,82, літ. А, м.Київ, 04655, але в зв'язку з тим, що в зоні обслуговування знаходиться адреса як адресата, так і відправника, був помилково вручений на адресу відправника, тобто податкового органу.

Рекомендований лист з рекомендованим повідомленням №0408020428960 від 16.09.2014 року, яким Відповідачем направлено оскаржувану податкову вимогу, був вручений простим порядком, встановити за якою саме адресою та особу, якій був вручений рекомендований лист не надається можливим.

Отже, Відповідачем у порушення вимог п.58.3 ст.58 Кодексу, податкову вимогу та податкове повідомлення-рішення не вручено платнику податків у порядку встановленому законом.

Разом з тим, на час розгляду справи сума податку на додану вартість в розмірі 1 284 855, 00 гр, визначена у податковій вимозі від 10.09.2014 року № 2885-25, не є узгодженою і не може бути визнана податковим боргом.

Колегія суддів також звертає увагу, що контролюючий орган в ході проведення перевірки Позивача враховував висновки акту про результати зустрічної звірки ПП «Спецзовнішкомплект» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків в частині реалізації об'єкту «Завод виробництва деревного вугілля» контрагенту покупцю ТОВ «ССС-Енерго Інвест» від 28.04.2014 року №113/2200/23222306, складеного Світловодською ОДПІ.

З вказаного акта вбачається, що звіркою ПП «Спецзовнішкомплект» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з Позивачем, а саме: їх вид, обсяг, якість та розрахунки за договором №03-01 від 14.03.2013 року в частині проведеної реалізації об'єкту «Завод з виробництва деревного вугілля виробничою потужністю 15 тон на добу».

З врахуванням встановлених обставин у ході проведення перевірки ПП «Спецзовнішкомплект», Відповідач дійшов висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання Позивачем необгрунтованої податкової вигоди.

Згідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності дій суб»єкта владних повноважень при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2014 року №0005562203 та податкової вимоги форми «Ю» від 10 вересня 2014 року №2885-25, а тому оскаржувані рішення суб»єкта владних повноважень підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 07 жовтня 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.