Ухвала суду № 52084112, 06.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6259/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомкиївбуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомкиївбуд» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року позивач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомкиївбуд» про стягнення податкового боргу у розмірі 8 104 319,68 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомкиївбуд» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу від 24.10.2013р. за № 343-15 та винесено рішення про опис майна у податкову заставу №628/15/19.1-28, які направлені відповідачу засобами поштового зв'язку. Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не сплачувалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення вважається дотриманою.

Відтак, враховуючи, що відповідач у добровільному порядку кошти не сплатив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ТОВ «Альткомкиївбуд» як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 34290829.

За відповідачем рахується заборгованість зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, які нараховані за декларацією №9087331288 від 11.02.2013 з щомісячним платежем у березні-грудні 2013 року, січні-лютому 2014 року у розмірі - 5 454,00 грн.

Також нараховано пені за декларацією №9087331288 від 11.02.2013 у розмірі - 665,79 грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідача з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств становить 66 113,79 грн.

Окрім того, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість, яка виникла на підставі визначеного грошового зобов'язання контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні № 0010922240 від 17.12.2012 за основним платежем у розмірі - 7 446 991,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 600 144,00 грн.

Позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу від 24.10.2013, за № 343-15 та складено рішення про опис майна у податкову заставу №628/15/19.1-28, які направлені відповідачу засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення.

Зважаючи, що відповідачем самостійно податковий борг не сплачено, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п.54.1 ст. 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки податкові зобов'язання самостійно визначені відповідачем в поданих деклараціях є узгодженими з моменту їх подання, але не сплачені в повному обсязі у строк, визначений податковим законодавством, такі податкові зобов'язання є податковим боргом.

Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Однак, відповідно до п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу від 24.10.2013, за № 343-15 та складено рішення про опис майна у податкову заставу №628/15/19.1-28, які направлені відповідачу засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак, процедура стягнення вважається дотриманою.

Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги зауваження відповідача викладені в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи відсутнє рішення Міністерства доходів і зборів України №294/7/99-99/10-15/95/6 від 02.04.2013 про результати розгляду скарги, згідно з яким податкові повідомлення-рішення від 17.12.2012 №0010932240, №0010922240 та рішення про результати первинної скарги залишено без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наявність чи відсутність вказаного рішення не впливає на вирішення цього спору щодо стягнення з відповідача податкового боргу, оскільки підставою для стягнення такого боргу є податкова вимога від 24.10.2013 № 343-15, в свою чергу правомірність її винесення та направлення на адресу відповідача не є предметом спору. Натомість, наявність чи відсутність рішення Міністерства доходів і зборів України №294/7/99-99/10-15/95/6 від 02.04.2013 про результати розгляду скарги, згідно з яким податкові повідомлення-рішення від 17.12.2012 №0010932240, №0010922240 та рішення про результати первинної скарги може бути покладено в основу щодо правомірності винесення податкової вимоги. В нашому ж випадку предметом спору є стягнення податкового боргу на підставі податкової вимоги, а не правомірність складання та надсилання такої податкової вимоги.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Станом на час розгляду справи та прийняття рішення по суті, відповідачем доказів оскарження податкової вимоги та сплати зазначеної суми заборгованості не надано.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку кошти не сплатив, то позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомкиївбуд» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомкиївбуд» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 06.10.2015 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.