Постанова № 52083861, 06.10.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року справа №805/2733/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Компанієць І.Д.

при секретарі судового засідання Корадо А.А.,

за участі представника позивача Макіяна Г.М.,

представників відповідача Пономарьова А.О., Вареник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року в справі № 805/2733/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранум» звернулося до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2015 року № 0007801501, згідно з яким позивачеві нараховано штрафні санкції з ПДВ у сумі 714 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндохолдів у Донецькій області від 16.06.2015 року № 0007801501 про збільшення суми грошового зобов'язання зі штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 714 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 182,70 грн.

При прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, на якому перебуває Товариство, не передбачає сплату ПДВ до бюджету, то відсутні підстави й для зобов'язання платника перерахувати штраф до бюджету.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Під час апеляційного розгляду представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранум» зареєстровано як юридична особа 17.12.2001 року виконавчим комітетом Слов'янської міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 31586254.

21.05.2015 року посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» та складено акт про результати перевірки за № 1836/15-01/31586254.

За результатами перевірки 16.06.2015 року згідно з п.п.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України за порушення п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007801501, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 714 грн.

В акті перевірки зазначено, що платником самостійно збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства в розмірі 14283 грн. Позивач в порушення п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України не розрахував та не сплатив до бюджету суму штрафу в розмірі трьох відсотків від суми недоплати.

Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду позивач є сільськогосподарським товаровиробником та перебуває на спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.02.2015 року, в якій в рядку 25 та 25.2 вказано 552554 грн.

Після самостійно виявленої помилки, позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість від 22.04.2015 року, в якому у зв'язку з самостійно виявленою помилкою суму рядка 25 та 25.2 збільшено на 566837 грн.

В силу пункту 209.2 статті 209 ПК згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За висновком суду першої інстанції, оскільки пункт 120.2 статті 120 ПК нарахування штрафу пов'язує з існуванням недоплати, то підстави для нарахування штрафних санкцій у даному випадку відсутні з огляду на відсутність факту недоплати до бюджету, що є помилковим.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, наведена норма податкового закону не містить будь-яких особливостей щодо порядку виправлення показників податкової звітності платниками, які перебувають на особливому режимі оподаткування (зокрема, передбаченого для сільськогосподарських товаровиробників). При цьому єдиним випадком, при якому платник звільняється від обов'язку сплатити штраф за наслідками самостійного виявлення заниження податкового зобов'язання, є подання декларації з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за відповідний звітний період.

Звільнення ж платника від обов'язку з перерахування податкового зобов'язання до бюджету, передбачене пільговим режим оподаткування, не є перешкодою для нарахування та сплати таким платником штрафу в порядку пункту 50.1 статті 50 ПК.

На користь такого висновку свідчить і пункт 123.2 статті 123 ПК, згідно з яким використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Тобто, згідно з аналізованими нормами податкового законодавства до платника, який перебуває на пільговому режимі оподаткування та є звільненим від сплати податку до бюджету, у випадку порушення ним правил оподаткування застосовуються заходи відповідальності, що передбачають розрахунки з бюджетом.

У той же час слід наголосити, що нарахування штрафу у розмірі трьох відсотків від суми недоплати відповідно до підпункту «а» частини третьої пункту 50.1 статті 50 ПК, здійснюється самим платником та не передбачено серед заходів відповідальності, що застосовуються податковим органом.

Втім умовою використання платником права на подання уточнюючого розрахунку як підстави для звільнення такого платника від відповідальності, передбаченої статтею 123 ПК, є виконання таким платником одночасно усіх вимог, установлених законодавцем щодо внесення змін до податкової звітності.

Надіслання ж уточнюючого розрахунку із зазначенням суми недоплати, однак без нарахування штрафу в розмірі трьох відсотків від такої недоплати, є підставою для накладення контролюючим органом на платника штрафних санкцій в порядку статті 123.

Втім оскільки у розглядуваному випадку розмір застосованого до платника штрафу є меншим, ніж передбачений статтею 123 ПК, то підстави вважати оскаржуваний акт індивідуальної дії таким, що порушує права платника, відсутні.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.06.2015 року у справі № К/800/10311/13.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права, а потому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Повний текст постанови складений 07 жовтня 2015 року.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у справі № 805/2733/15-а скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

Д.В. Ляшенко

І.Д. Компанієць