Постанова № 52083662, 05.10.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р. Справа № 918/687/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Todini Costruzioni Generali S.p.A. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А". в Україні на рішення господарського суду Рівненської області від 11.08.15 р.

у справі № 918/687/15 (суддя Пашкевич І.О. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛОГВІ"

відповідач Todini Costruzioni Generali S.p.A. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А". в Україні

про стягнення заборгованості в сумі 13 430 101,21 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Лавренчук Т.В., представник, довіреність в справі

Судом роз'яснено представнику відповідача права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2015 року у справі № 918/687/15 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Сініциної Л.М. та відповідно до п. 6.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Грязнов В.В.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11 серпня 2015 року у справі № 918/687/15 (суддя Пашкевич І.О.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛОГВІ" до Todini Costruzioni Generali S.p.A. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А". в Україні про стягнення заборгованості в сумі 13 430 101,21 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Todini Costruzioni Generali S.p.A. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в Україні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛОГВІ" 9 738 649 (дев'ять мільйонів сімсот тридцять вісім тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 50 коп. основного боргу, 96 136 (дев'яносто шість тисяч сто тридцять шість) грн. 26 коп. 3% річних, 1 973 642 (один мільйон дев'ятсот сімдесят три тисячі шістсот сорок дві) грн. 84 коп. інфляційних втрат та 64 255 (шістдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят п'ять) грн. 66 коп. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 00 грн. 01 коп. основного боргу, 2 122 грн. 78 коп. 3% річних та 1 619 549 грн. 82 коп. пені відмовлено.

Частково задовольняючи позов з огляду на положення ст.ст. 11 , 509, 525, 526, 530 , 610, 612, 837, 843, 846, 853 ЦК України, ст. 193 ГК України, місцевий господарський суд вказав, що всупереч умовам договору відповідач розрахувався за фактично виконані роботи частково в сумі 9 636 103,02 грн., заборгувавши Товариству 9 738 649,50 грн., а тому дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу з відповідача в сумі 9 738 649,51 грн. підлягає частковому задоволенню у вищевказаному розмірі.

Крім того, з огляду на положення ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок, дійшов до висновку, що підлягають до задоволення інфляційні втрати в повному обсязі в сумі 1 973 642,84 грн., а в частині нарахованих 3% річних обґрунтованим є стягнення 96 136,66 грн.

Разом з тим, місцевий господарський суд з огляду на положення ст. ст. 546, 547,549 ЦК України, п. 4.1 Договору, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" дійшов до висновку, що за не виконання зобов'язань, які виникли за Договором, сторони не обумовили у встановленому порядку застосування такого виду забезпечення як пеня, то ,відповідно, у позивача відсутні правові підстави для її нарахування.

Не погодившись із винесеним рішенням, Todini Costruzioni Generali S.p.A. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в Україні, звернулось із апеляційною скаргою, якою вважає, що рішення господарського суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних підлягає до зміни, з огляду на наступне.

Апелянт вважає, що судом було допущено помилку у визначенні суми 3% річних у зв'язку із незастосуванням норми ч.5 ст.254 ЦК України, яка встановлює, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Необхідність застосування вказаної норми права підтверджується і постановами Вищого господарського суду України у аналогічних справах (наприклад, постанова від 25.12.2014р. у справі № 915/953/14, постанова від 17.03.2015р. у справі №910/12053/14, постанова від 25.06.2015р. у справі № 910/24854/14 та ін.).

Зазначає, що судом першої інстанції було невірно встановлено період існування заборгованості Відповідача перед Позивачем, а це в свою чергу призвело до присудження судом завищених сум 3% річних.

Відповідно до п. 3.2. Договору №КНК/Р/21 -07/2/14 від 21.07.2014р. оплата послуг за договором здійснюється у 30-деняий термін з моменту узгодження сторонами розрахунків на підставі Актів виконаних робіт (наданих послуг).

На думку апелянта, при винесенні рішення судом першої інстанції необхідно було встановити конкретну дату, коли саме сторони узгодили розрахунки по відповідному акту виконаних робіт. З невідомих міркувань суд першої інстанції вважає, що вищевказане положення договору не повинно застосовуватися до правовідносин сторін, але вважають, що така позиція суду порушує вимоги ч.1 ст.530 ЦК України, відповідно до якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вказує, що сторони визначили, що моментом, з якого обраховується 30-денний строк є не тільки акт виконаних робіт, а узгодження сторонами розрахунків на підставі такого акту, у зв'язку із вказаним, оплата мала здійснюватися в наступні строки: по актам №128 від 04.11.2014р. і №128/1 від 30.01.2015р., №180 від 04.11.2014р. і №180/1 від 30.01.2015р., №181 від 04.11.2014р. і 181/1 від 30.01.2015р, №182 від 04.11.2014р. і №182/1 від 30.01.2015р., №183 від 04.11.2014р. 183/1 від 30.01.2015р., №139 від 30.01.2015р. становить 13426212,13грн., які мали бути сплачені Відповідачем в строк до 03.03.2015р., оскільки тридцятий день припадає на 01.03.2015р., який є вихідним (неділя), то відповідно днем закінчення строку на оплату в такому випадку є перший за ним робочий день, а це 02.03.2015р. У зв'язку із чим нарахування господарських санкцій може здійснюватися в такому разі лише з 03.03.2015р.

Щодо актів надання послуг №2 від 01.04.2015р., №3 від 01.04.2015р., №140 від 01.04.2015р. оплата мала бути здійснена у 30-денний строк , а тридцятий день припадає на 01.05.2015р., який є святковим днем, а відповідно днем закінчення строку на оплату в такому випадку є перший за ним робочий день, а це 05.05.2015р. У зв'язку із чим нарахування господарських санкцій може здійснюватися в такому разі лише з 06.05.2015р..

З огляду на вказане, при здійсненні нарахування 3% річних суд першої інстанції зобов'язаний був врахувати Положення п.3.2. Договору №КШ/Р/21-07/2714 від 21.07.2014р., ч.1 ст.530 та ч.5 ст. 254 ЦК України та здійснити правильні розрахунки. Окрім того, суд зобов'язаний був врахувати і дати здійснених часткових оплат Відповідачем, адже день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування 3% річних.

На виконання своїх зобов'язань Відповідач сплатив Позивачу 7896700,42грн., у зв'язку із чим станом на 03.03.2015р., тобто на наступний, день після закінчення строку оплати, заборгованість по вказаним актам склала 5529511,71 грн.

Оскільки 10.04.2015р. Відповідач сплатив Позивачу 500000,00грн., а 14.04.2015р. ще 1 239 402,60грн., то відповідно суд зобов'язаний був врахувати ці оплати та відповідні дати при здійсненні розрахунків 3% річних.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних по актах №128 від 04.11.2014р. і №128/1 від 30.01.2015р., №180 від 04.11.2014р. і №180/1 вія 30.01.2015р., №181 від 04.11.2014р. і 181/1 від 30.01.2015р, №182 від 04.11.2014р. і №182/1 від 30.01.2015р., №183 від 04.11.2014р. 183/1 від 30.01.2015р., №139 від 30.01.2015р. апелянт дійшов до висновку, що сума річних, яка підлягає до стягнення відповідно до вказаних актів становить 38 549,30 грн.

Що ж до обрахунку 3% річних по актам надання послуг №2 від 01.04.2015р., №3 від 01.04.2015р; та №140 від 01.04.2015р., то - тут суд першої інстанції також не застосував ч.5 ст.254 ЦК України. Відповідно вірним буде нарахування річних у сумі 20 045,77 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних по вищевказаних актах становить 58 595,07грн, (38 549,30грн. +20 045,77грн.).

Щодо інфляційних нарахувань зазначає, що судом не було враховано п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. яким встановлено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Із змісту листа Верховного Суду України від 03.04.97 року N 62-97 р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" випливає, що розраховані Міністерством статистики України: індекси інфляції застосовуються помісячно, при цьому, слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Оскільки платіж по Актам надання послуг №128 від 04.11.2014р. і №128/1 від 30.01.2015р., №180 від 04.11.2014р. і №180/1 від 30.01.2015р., №181 від 04.11.2014р. і 181/1 від 30.01.2015р, №182 від 04.11.2014р. і №182/1 від 30.01.2015р., №183 від 04.11.2014р. 183/1 від 30.01.2015р., №139 від 30.01.2015р. мав бути здійснений 02.03.2015р., в цьому випадку інфляційні нарахування повинні бути нараховані на суму 3 790 109,11 грн. за березень 2015 р., квітень 2015 року та травень 2015 року, де сума інфляційних становить 1 102 575,49 грн.

По Актам надання послуг №2 від 01.04.2015р. №3 від 01.04.2015р. та №140 від 01.04.2015р. - 05.05.2015р., інфляційні нарахування повинні бути нараховані на суму 5 948 540,39 грн. за травень 2015 року, де сума інфляційних становить130 867,89 грн.

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат по вищевказаних актах становить 1 233 443,38 (1 102 575,49 грн. + 130 867,89 грн.)

Просить рішення господарського суду Рівненської області від 11.08.2015р. у справі №918/687/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних в розмірі 740 199,46грн. та 3% річних в розмірі 37 541,19грн, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині відмовити.

Відзиву на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛОГВІ" не надійшло, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином, про свідчить реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції.

Крім того, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зміною представника та необхідністю додаткового часу для ознайомлення із матеріалами справи та правового обґрунтування заперечень. В клопотанні представник позивача просить також продовжити строк розгляду апеляційної скарги.

Суд відхиляє зазначене клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з статтею 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Так, відповідно до статті 28 ГПК громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю, або, якщо представником є адвокат, - ордером з доданим до нього договором чи засвідченим сторонами цього договору витягом з нього, в якому зазначено повноваження адвоката.

Неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Таким чином, представляти інтереси позивача в суді при розгляді даної справи може бути будь-яка особа, наділена повноваженнями на представництво відповідною довіреністю.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що у позивача було достатньо часу на забезпечення представника для участі у судовому засіданні, ознайомлення його з матеріалами справи та надання обґрунтованих заперечень на апеляційну скаргу, оскільки розгляд апеляційної скарги вже відкладався за клопотанням представника позивача .

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у ній. Просила рішення господарського суду Рівненської області від 11.08.2015р. у справі №918/687/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних в розмірі 740 199,46грн. та 3% річних в розмірі 37 541,19грн, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині відмовити.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Todini Costruzioni Generali S.p.A. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в Україні підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2014 року між Підприємством (замовник) та Товариством (виконавець) було укладено договір №KHR/P/21-07/2/14 (далі Договір, а.с. 12-13), відповідно до умов якого для забезпечення здійснення реалізації проекту по капітальному ремонту автомобільної дороги М03 Київ-Харків-Довжанський, виконавець взяв на себе зобов'язання надати на свій власний ризик послуги власним автотранспортом, перелік якої визначений у додатках до даного договору (п. 1.1 Договору), а замовник в свою чергу - провести щомісячну оплату послуг виконавця із розрахунку узгоджених тарифів на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг) (п. 2.3.5 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору за результатами надання послуг виконавець складає та надає замовникові два екземпляри акту виконаних робіт (наданих послуг), протягом п'яти робочих днів місяця, наступного за місяцем надання послуг, який замовник зобов'язаний погодити та підписати протягом 10 днів після одержання і один екземпляр акту виконаних робіт (наданих послуг) повернути виконавцеві. У випадку наявності у замовника заперечень з приводу якості, обсягу послуг, наданих виконавцем, замовник зобов'язаний у той самий строк у письмовій формі надати виконавцеві свої обґрунтовані заперечення.

Згідно п. 3.2 Договору розрахунки між замовником і виконавцем здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця у 30-ти денний термін з моменту узгодження сторонами розрахунків на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 7.1 Договору).

Договір скріплений печатками замовника та виконавця та підписаний повноважними представниками вказаних юридичних осіб.

На виконання умов договору Товариство виконало роботи, обумовлені договором, зокрема:

- у листопаді 2014 року на загальну суму 13 239 545,93 грн., що підтверджується актами надання послуг №№ 128, 180, 181, 182, 183 від 04.11.2014 року (а.с. 14-18);

- в січні 2015 року на загальну суму 186 666,20 грн., що підтверджується актами надання послуг №№ 139, 128/1, 180/1, 181/1, 182/1, 183/1 від 30.01.2015 року (а.с. 19-24), з урахуванням коректив, внесених Протоколами погодження та корегування обсягів наданих послуг (а.с. 25-29);

- в квітні 2015 року на загальну суму 5 948 540,39 грн., що підтверджується актами надання послуг №№ 2, 3, 140 (а.с. 30-32).

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками без зауважень з боку Підприємства.

Загальна вартість виконаних робіт склала 19 374 752 грн. 52 коп.

Доказів того, що роботи виконані неякісно чи не у повному обсязі, суду не надано. Крім того, в актах наданих послуг зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконаних робіт не має.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь з відповідача окрім основної суми заборгованості у розмірі 9 738 649,51 грн., 1 619 549,82 грн. пені, 98 259,04 грн. 3% річних та 1 973 642,84 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що за своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що всупереч умовам договору відповідач розрахувався за фактично виконані роботи частково в сумі 9 636 103,02 грн., заборгувавши Товариству 9 738 649,50 грн. Відтак вимога позивача про стягнення основного боргу з відповідача в сумі 9 738 649,51 грн. підлягає частковому задоволенню ,і суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 9 738 649,50 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні.

За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі № 07/238-10).

Крім того, відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 року N 62-97 р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" випливає, що розраховані Міністерством статистики України: індекси інфляції застосовуються помісячно, при цьому, слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції, зазначає, що в матеріалах справи містяться протоколи погодження та корегування обсягів наданих послуг від 30 січня 2015 року до договору № KHR/P/21-07/2/14 від 21.07.14р., а тому приходить до висновку, що нарахування санкцій повинно здійснюватись з врахуванням положення п. 3.2 Договору з 03.03.15р. по актам надання послуг №128 від 04.11.2014р. і №128/1 від 30.01.2015р., №180 від 04.11.2014р. і №180/1 від 30.01.2015р., №181 від 04.11.2014р. і 181/1 від 30.01.2015р., №182 від 04.11.2014р. і №182/1 від 30.01.2015р., №183 від 04.11.2014р. 183/1 від 30.01.2015р., №139 від 30.01.2015р. та по актам надання послуг №2 від 01.04.2015р. №3 від 01.04.2015р. та №140 від 01.04.2015р. з 06.05.2015р.

Крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги ст. 254 ЦК України, де зазначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тому визначення розміру інфляційних нарахувань є неправильним.

Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних, зроблений судом першої інстанції та наданий позивачем, дійшла до висновку що інфляційні за прострочення виконання зобов'язання становлять 1 342 052 грн. 83 коп. і дана сума підлягає до стягнення.

Щодо розрахунку 3% річних, який міститься у матеріалах справи, вбачається, що останній також був здійснений без врахування протоколів погодження та корегування обсягів наданих послуг до договору № KHR/P/21-07/2/14 від 21.07.14р., ч. 5 ст. 254 ЦК України та днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду.

У п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року №14 зазначено, що день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, зроблений судом першої інстанції та наданий позивачем, дійшла до висновку що 3% річних за прострочення виконання зобов'язання становить 57 870 грн. 16 коп. і дана сума підлягає до стягнення.

Крім того, посилаючись на п. 4.1 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню, розмір якої складає 1 619 549,82 грн.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно положень ст. 549 ЦК України, пеня є одним із видів неустойки, яка визначається як грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

Як вбачається з п. 4.1 Договору, сторони обумовили, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що зазначений пункт Договору не містить положення про застосування до сторін такого виду неустойки як пеня та не визначено її розміру.

З огляду на зазначене, враховуючи, що за невиконання зобов'язань, які виникли за Договором, сторони не обумовили у встановленому порядку застосування такого виду забезпечення як пеня, у позивача відсутні правові підстави для її нарахування.

Стосовно посилання позивача на ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", за якою розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, то подвійна облікова ставка НБУ, застосована позивачем на підставі вказаної норми, не може вважатися обґрунтованою, оскільки вказаний Закон не визначає розмір пені, який слід застосовувати у випадку порушення зобов'язання за договором, а встановлює граничний розмір, понад який нарахування пені за порушення грошового зобов'язання не допускається.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що підстави для стягнення пені відсутні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Згідно із п.4 част.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

Відповідно до п.4 част.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних, 3% річних та судового збору підлягає зміні , з стягненням з відповідача на користь позивача 57 870,16грн. - 3% річних, 1 342 052,83 грн. - інфляційних та судового збору 60 612,55 грн.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 60 612,55 грн. за подачу позовної заяви та з позивача на користь відповідача враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги (82,94%) 6 442 грн. 81 коп. за подачу апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Todini Costruzioni Generali S.p.A. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в Україні задоволити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 11 серпня 2015 року у справі № 918/687/15 в частині стягнення 3% річних, інфляційних та судового збору змінити.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Todini Costruzioni Generali S.p.A. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в Україні (33024, м. Рівне, вул. Соборна, 446, код ЄДРПОУ 26603641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛОГВІ" (65029, м. Одеса, вул. Романа Кармена, 21, код ЄДРПОУ 30748070) 57 870,16грн. - 3% річних, 1 342 052,83 грн. - інфляційних, 60 612,55 грн. - судового збору.

В решті рішення господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛОГВІ" (65029, м. Одеса, вул. Романа Кармена, 21, код ЄДРПОУ 30748070) на користь Todini Costruzioni Generali S.p.A. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в Україні (33024, м. Рівне, вул. Соборна, 446, код ЄДРПОУ 26603641) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 6 442, 81 грн.

Господарському суду Рівненської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Грязнов В.В.