Ухвала суду № 52083484, 29.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2015 року

справа № 804/16053/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №418" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі № 804/16053/14 за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №418" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИЛА:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТОВ “Аптека № 418” (далі – відповідача, ТОВ "Аптека №418") в якому просив стягнути з ТОВ “Аптека № 418” на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 5 781,48 грн. адміністративно-господарських санкцій та 547,47 грн. пені, а разом 6 328,95 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека № 418” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека № 418” на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 5 781,48 грн. адміністративно-господарських санкцій та 547,47 грн. пені, а разом 6 328,95 (шість тисяч триста двадцять вісім гривень дев’яносто п’ять копійок) грн.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що судом першої інстанції під час винесення судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, та просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на ТОВ “Аптека № 418” покладається обов'язок самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ТОВ “Аптека № 418” форми № 10-ПІ за 2007 рік, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” складає дві особи.

За період 2007 року на одному робочому місці інваліди працевлаштовані не були.

За підсумками роботи відповідача у 2007 році позивачем нараховано адміністративно-господарські санкції у сумі 5 781,48 грн. та пеню в сумі 547,47 грн., внаслідок не заповнення одного робочого місця.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що звіт форми 10-ПІ (річний) подано відповідачем з порушенням строку, встановленого Порядком, а саме 17 жовтня 2008 року, щомісячні звіти форми 3-НП відповідачем протягом звітного періоду не подавались та середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 1 особу, при цьому, кількість штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII для відповідача становить 2 особи, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем адміністративно-господарських санкцій в розмірі 5 781,48 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 547,47 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434, із внесеними змінами від 15.11.2006р. №1602 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частинами 1 та 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частина 1 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Форма звітності № 10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів” та Інструкція щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів” затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за № 117/13384.

Матеріалами справи встановлено, що, 20.10.2008 року за наслідками проведеної документальної перевірки стану виконання ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875 від 21.03.1991 року, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №418" (ЄДРПОУ 24445830) було встановлено факт невиконання зазначеним роботодавцем вимог ст.19, 20 Закону №875. Окрім цього, встановлено факт неподання відповідачем звіту за формою 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2007 звітний рік. Останній, в порушення вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, був поданий відповідачем лише під час проведення вищезазначеної перевірки, що підтверджується актом №239 (міститься в матеріалах справи).

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної Політики України від 19.12.2005 року №420, (що була чинна протягом 2007 року), відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803-ХІІ (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Водночас, місцезнаходженням (юридичною адресою) відповідача у 2007 році було місто Дніпропетровськ Індустріальний район пр-т Миру, 12.

Таким чином, звітності за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" мала подаватись відповідачем до Індустріального районного центру зайнятості.

Відповідно до Інструкції вищезазначеної, у графі 13 звіту указується місце проживання претендента на вакантну посаду. Тобто, в разі, якщо роботодавець підшуковує працівників для виконання робіт в іншій ніж його місцезнаходження місцевості, він вказує про це у звіті за формою 3-ПН. У разі необхідності у графі 8 зазначається назва населеного пункту (адреса), де безпосередньо здійснюватиметься виконання робіт.

Як вбачається з листа Індустріального районного центру зайнятості №3360, відповідачем звітність за формою 3-ПН протягом 2007 року не подавалась, відповідно, інваліди на працевлаштування не направлялись за відсутністю вакантних місць.

Так, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII “Про систему оподаткування”, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції критично ставиться до твердження апелянта, що позивач пропустив строк звернення до суду першої інстанції з адміністративним позовом, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративний позов про стягнення з TOB "Аптека №418" позивачем було подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 18.05.2009 року, тобто, в межах строку пред'явлення даного позову, так як позивач про порушення норм закону дізнався в момент подачі річного звіту Формою № 10-ПІ, а саме 20.10.2008 року.

У зв'язку з чим, строк звернення до суду станом на 18.05.2009 року (момент подання позовної заяви) не був пропущеним.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про порушення відповідачем норм закону, що регулюють спірні правовідносини, які виникли у справі.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №418» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов