Ухвала суду № 52083395, 24.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2015 рокусправа № 804/9510/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Осипова Олексія Олексійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Стелс" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року позов задоволено частково. Визнано податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелс" з податку на додану вартість за квітень 2014 року такою, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелс" у день її фактичного отримання податковим органом, тобто 13.05.2014 року. Зобов'язано податковий орган відобразити показники (дані) податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелс" з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелс". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що підстави для невнесення даних, зазначених у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року, до відповідної форми податкової звітності відпали, і у позивача є в наявності матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що на дату подання податкової декларації з ПДВ за квтень 2014 року ТОВ «Стелс» не було поновлено в статусі платника податків.

Представником позивача (Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелс") надано до апеляційного суду заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначає, що товариство на момент подання податкової декларації з ПДВ не було позбавлено статусу платника податку на додану вартість. Крім того, повідомлення відповідача не може вважатися відмовою у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість в розумінні п.п.49.11 ПКУ, яка була подана позивачем.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.11.2013 року відповідач виніс Рішення № 1002/10-04-62-18-02-43, яким вирішив анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Стелс" у зв'язку з тим, що 19.11.2013 року по платнику ТОВ "Стелс" внесено запис до Єдиного державного реєстру № 12241430014012810 про відсутність ТОВ "Стелс" за вказаною адресою. 08.05.2014 року позивач надіслав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року. 13.05.2014 року вказана податкова декларація була отримана відповідачем. 16.05.2014 року відповідач надіслав позивачу лист №12933/10/04-62-18-02-28, в якому повідомив, що ТОВ "Стелс" позбавлено статусу платника ПДВ згідно акту анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 19.11.2013 року, тому податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2014 року, надіслана поштою ТОВ "Стелс" не вважається податковою звітністю.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За змістом ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

У відповідності зі ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Крім того, відповідно до пп.4.4 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 № 516, прийняття податкової декларації є обов'язком ОДПС. Відмова посадової особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених статтями 48 та 49 Кодексу, у тому числі висунення будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що аналіз наведених норм вказує на те, що податкова декларація може бути не прийнята податковим органом лише у випадку, якщо вона заповнена з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, що може вплинути на адміністрування податку органом державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом № 12933/10/04-62-18-02-28 від 16.05.2014 року повідомив позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2014 року, надіслана поштою ТОВ "Стелс" не вважається податковою звітністю у зв'язку з анулюванням у ТОВ "Стелс" статусу платника ПДВ згідно акту анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Проте, чинне законодавство не містить такої підстави для невизнання податкової звітності податковою декларацією і відповідної відмови у прийнятті такої звітності, як анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Пунктом 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом. З огляду на викладене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за квітень 2014 року є неналежним способом захисту порушеного права та задоволенню не підлягають.

При цьому, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що необхідним заходом для належного захисту прав платника є зазначення у резолютивній частині судового рішення дати, з якої податкова декларація вважається поданою платником до органу державної податкової служби.

Станом на час розгляду справи постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 р. у справі № 804/709/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 року, було визнано протиправними та скасовано рішення № 1002/10-04-62-18-02-43 від 19.11.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Стелс" та поновлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Стелс" у реєстрі платників податку на додану вартість з 17 липня 1997 року.

Отже, підстави для невнесення даних, зазначених у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року, до відповідної форми податкової звітності відпали, і у позивача є в наявності матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Стелс" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко