Постанова № 52083194, 07.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Справа № 922/2960/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

прокурора (позивача) - Ногіна О.М. (посвідчення №032167 від 11.02.2015 року), Кріцина Н.Г. (посвідчення №006801, від 28.09.2015р.),

представників:

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх.3668Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2015 року, у справі № 922/2960/15,

за позовом Заступника прокурора Орджонікідзевського району м.Харкова

до 1.Харківської міської ради, м. Харків

2.Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Східний", м.Харків

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року заступник прокурора Орджонікідзевського району міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та обслуговуючого кооперативу "Східний" про визнання незаконним та скасування п. 6. додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 323/09 від 23.12.2009 "Про надання юридичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів".

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.06.2015 року у справі № 922/2960/15 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено.

Перший відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції у справі № 922/2960/15 від 15.06.2015 року.

Сторони про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 172-174).

Повідомлення другого відповідача повернулося з відміткою «з закінченням терміну зберігання». Крім того, Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (а.с. 175-178).

Представник прокуратуру надав пояснення (вх. №11215, від 28.07.2015 р.) в якому просить відмовити в задоволені апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурорів, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга першого відповідача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи, прокуратурою Орджонікідзевського району м. Харкова під час перевірки законності передачі земель житлової та громадської забудови у приватну власність, розташованих на території району, встановлено, що рішенням 39 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів" від 23.12.2009 №323/09 (т. І а.с. 16) надано Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Східний" дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 31 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вул. Ростовській (мікрорайон "Горизонт") (п. 6 додатку до рішення 39 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів" від 23.12.2009 №323/09 , т. І зворотна сторона а.с. 16).

Підставою звернення із даним позовом прокурор вказував те, що вказане рішення Харківської міської ради прийнято всупереч вимогам ст.41 Земельного кодексу України, ст. ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186.

Згідно із ст.12 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради, у тому числі, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як вбачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка була безоплатно передана у власність відповідача-2 на підставі положень ст.41 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Відповідно до ст. 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статтею 6 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення) встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу, повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.

Пунктом 1 розділу I Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.85 р. № 186, встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Відповідно до ст. 137 ЖК України житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. б ст.137 ЖК та абз. 2 п. 4 Примірного статуту рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Примірного статуту ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу.

Відповідно до п. 5 Примірного статуту, число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир в житловому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в міста Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Відповідно до абз. 2 п. 7 Примірного статуту до членів ЖБК приймаються особи віком до 30 років.

Відповідно до абз. 1 п. 45 Примірного статуту громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов.

Відповідно до абз. 1 п. 74 Примірного статуту контроль за діяльністю житлово - будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів.

Вирішуючи питання про те, яким нормативно-правовим актом слідує керуватися при створенні ЖБК: ст. 7 Закону України "Про кооперацію" або Примірним статутом, необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України "Про кооперацію") та спеціальний (примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціального нормативно-правового акту.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що ОК "ЖБК "Східний" створено із порушенням вищевказаних норм.

Так, відповідач-2 Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Східний" згідно статуту створений в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу (п.1.1.).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про кооперацію" обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Таким чином, ОК "ЖБК "Східний" фактично не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК України та ст.41 ЗК України. Вказаний кооператив фактично є обслуговуючим його фактична мета створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

Стаття ж 41 Земельного кодексу України, на підставі якої було ухвалене спірне рішення, передбачає можливість надання земельних ділянок не обслуговуючим, а лише житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам.

Як вбачається зі статуту відповідача-2 ОК "ЖБК "Східний" та протоколу установчих зборів засновників від 17.12.2009 р. даний кооператив не створено при виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст.137 ЖК.

Також всупереч ч. 6 ст. 137 та абз. 2 п. 4 Примірного статуту рішення про створення ОК "ЖБК "Східний" (протокол №1 установчих зборів засновників від 17.12.2009, т. І а.с. 17) та список членів кооперативу від 17.12.2009 не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради, в той час як статут кооперативу зареєстровано (т. І а.с. 18-24).

В порушення вимог ст.135 ЖК України та абз.1 п.8 Примірного статуту члени кооперативу, а саме: Луковий Валерій Володимирович, Каднов Андрій В"ячеславович, Лейка Олег Миколайович на момент прийняття зазначеного рішення Харківської міської ради на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, не перебували. Доказів про те що вказані особи перебували на такому обліку в матеріалах справи не міститься та сторонами до суду не надано.

Крім цього, в порушення п. 5 примірного статуту, з урахуванням того, що число членів кооперативу не визначено виконавчим комітетом Харківської міської ради, число його членів не повинно бути менше п'яти. У даному разі, відповідно до переліку членів кооперативу, затвердженому протоколом установчих зборів засновників від 17.12.2009, число його членів - три.

Згідно з п. 3.1. статуту ОК "ЖБК "Східний" формально метою створення кооперативу є забезпечення житлом членів кооперативу шляхом будівництва житлових будинків. Однак, ця мета не відповідає діяльності, адже протягом понад 5 років ОК "ЖБК "Східний" не оформлено державний акт на право власності земельної ділянки та не побудовано житловий будинок.

Поряд з цим у статуті ОК "ЖБК "Східний" не визначено кількість квартир у житловому будинку, які заплановано до будівництва кооперативом, що суперечить меті кооперативу.

Враховуюче викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що спірне рішення (п.6 додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів" №323/09 від 23.12.2009) є незаконним.

При цьому судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач-1 Харківська міська рада вирішуючи питання про наявність правових та фактичних підстав для ухвалення спірного рішення мала можливість, і в силу покладених на неї публічних функцій діяти в інтересах усієї територіальної громади, мала й обов'язок з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення відповідача-2, мала переконатись у додержанні відповідачем-2 порядку його створення та у відповідності його вимогам чинного законодавства, що розгулює порядок передачі землі житлово-будівельним кооперативам.

Відповідачі доказів на спростування викладених обставин та висновків не надали.

Судом враховано також, що до такого ж висновку прийшла колегія суддів Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах Верховного Суду України під час прийняття постанови від 17.04.2014 №21-195а 14.

Відповідно до ч. 1 ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

До аналогічних висновків неодноразово приходила колегія суддів Вищого господарського суду України при прийнятті рішень від 15.07.2014 у справі №922/291/13-г, від 15.10.2013 у справі №901/1432/13, від 14.03.2013 у справі №5002-22/1870-2012, від 19.04.2012 у справі №5002-4/3060-2011.

Вирішуючи заяву відповідача-1 про застосування наслідків пропущення прокурором строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прокурор звернувся з позовом в межах позовної давності.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга першого відповідача, є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки апелянт не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи, тому рішення господарського суду Харківської області від 15 червня 2015 року у справі № 922/2960/15 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15 червня 2015 року у справі № 922/2960/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 08.10.2015 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.