Постанова № 52083186, 06.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа № 920/907/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Бондаренко В.П.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Іншин О.І.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми (вх. №4573 С/1-7) на рішення господарського суду Сумської області від 17.08.15 у справі № 920/907/15

за позовом ТОВ "Сумитеплоенерго", м. Суми

до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми

про стягнення 1 087 742,77 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач просив господарський суд Сумської області суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за неналежне виконання умов договору № 1551-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 31.08.2007року, в сумі 1 087 742 грн. 77 коп., в тому числі: 803 985 грн. 75 коп. - сума основного боргу, 89 161 грн. 54 коп. - пеня, 4 875 грн. 97 коп. - 3% річних, 189 719 грн. 51 коп. - інфляційні збитки, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 21 754 грн. 86 коп.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17 серпня 2015 року у справі № 920/907/15 (суддя Лугова Н.П.) позов ТОВ "Сумитеплоенерго" задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» 803985 грн. 75 коп. боргу, 89 161 грн. 54 коп. пені, 189 719 грн. 51 коп. інфляційних збитків, 4 875 грн. 97 коп. 3 % річних та 21 754 грн. 86 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми, з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 17 серпня 2015 року у справі № 920/907/15 в частині стягнення 3% річних у розмірі 206,43 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

31.08.2007 р. між позивачем (Виконавцем) та відповідачем (Споживачем) був укладений договір № 1551-Т від 31.08.2007р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за умовами якого Виконавець зобов'язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором

Відповідно до п.3.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач до 15 числа розрахункового періоду зобов'язується сплатити Виконавцю вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період (п.3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору , щомісячно до 6-го числа, Споживач отримує від Виконавця акти прийому передачі теплової енергії, форма якого (Додаток № 3) є невід'ємною частиною договору, та рахунок на оплату за спожиту теплову енергію. Протягом 3-х робочих днів споживач зобов'язується підписати і повернути на адресу Виконавця підписаний акт приймання-передачі послуг. Несвоєчасне отримання рахунку, не підписання та не повернення на адресу Виконавця акту приймання-передачі послуг не звільняє Споживача від відповідальності щодо сплати за надані Виконавцем послуги.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п.3.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язання з надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води виконав належним чином - в період з грудня 2014 по квітень 2015 надав відповідачу послуги з централізованого опалення, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі теплової енергії від 31.12.2014, від 31.01.2015 від 28.02.2015 від 31.03.2015, від 30.04.2015 та виставленими рахунками, підписаними відповідачем.

Отже, факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання по Договору в частині розрахунків за отримані послуги виконав неналежним чином, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2014 року по 30.04.2015 року яка складає 803 985 грн. 75 коп. грн. 26 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач доказів сплати боргу у 803 985 грн. 75 коп. грн. 26 коп. не подав, дана заборгованість відповідача підтверджується наявними у справі доказами, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5.1.5 Договору в разі несвоєчасної сплати Споживачем грошових коштів, які передбачені умовами Договору, за послуги Виконавця, Споживач сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання (боргу) за кожен календарний день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобов'язання. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язується сплатити Виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також три проценти річних.

Розмір пені заявленої позивачем до стягнення становить 89 161 грн. 54 коп.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 89 161 грн. 54 коп. пені ґрунтуються на умовах договору, заявлені в межах строку позовної давності, тому є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно п. до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 189 719 грн. 51 коп. інфляційних збитків та 4 875 грн. 97 коп. - 3% річних, підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач при розрахунку розміру 3% річник позивач нараховував відсоток за дні, які були включені в попередній період.

Колегія відхиляє такі доводи апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Так, вивченням та перевіркою розрахунку 3% річних, доданого до позовної заяви (а.с. 23) встановлено, що позивач вірно обчислював періоди нарахування відсотків, оскільки дата вказана в графі "дата закінчення періоду" не включена позивачем до загальної кількості днів нарахування, що підтверджується як графою "термін прострочки днів" так і арифметичними підрахуваннями.

Так, наприклад, за другий період з 11.02.2015 року по 11.03.2015 року позивачем нараховано 3% річних за 28 днів прострочки, про що вказано, зокрема в графі "термін прострочки днів". Дата 11.03.2015 року не включена у даному випадку позивачем до розрахунку за вказаний період, оскільки з 11.02.2015 року по 11.03.2015 року включно 11.03.2015 - 32 дні.

Таким чином, розрахунки вказані відповідачем в апеляційній скарзі є невірними, а вірним є нараховані позивачем 4 875 грн. 97 коп. - 3% річніх.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Враховуючи викладене, доводи, викладені в апеляційній скарзі під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції свого підтвердження не знайшли, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 13, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 17.08.2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 07.10.2015 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Бондаренко В.П.