Постанова № 52083110, 07.10.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Справа № 914/1866/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

Марко Р.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія", м. Львів, вул. Литвиненка, 3 (вих. № 202 від 27.08.15)

на рішення Господарського суду Львівської області

від 10.08.15 у справі № 914/1866/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Л", м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія", м. Львів

про розірвання договору поставки товарів №12/14/П/36 від 31.10.14. та стягнення 142 718 грн. 76 коп.

За участю представників сторін: - не з'явилися.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

10.08.15 Господарським судом Львівської області (суддя Морозюк А.Я.) винесено рішення у справі № 914/1866/15 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Л" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" про розірвання договору поставки товарів №12/14/П/36 від 31.10.14. та стягнення 142 718 грн. 76 коп., відповідно до якого позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду скаржник подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, у разі виявлення пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визнати причини такого пропуску поважними та поновити строк на оскарження, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.15 у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення не надано належної оцінки тому, що позивач просив змінити предмет і підставу позову, що в свою чергу унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 01.09.15 справу за № 914/1866/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б., членам колегії суддям Костів Т.С. та Марку Р.І. 30.09.15 та 07.10.15. розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду вносилися зміни до складу колегії суддів по розгляду даної справи. Відтак, розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді - Желіка М.Б., суддів Костів Т.С., Марко Р.І. Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.15 подані скаржником матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 30.09.15.

30.09.15 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

29.09.15 на адресу Львівського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розстрочку виконання рішення господарського суду, з якого вбачається, що ним визнаються позовні вимоги на загальну суму 142 718,76 грн. та правомірність рішення суду першої інстанції, однак наявні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду.

Колегія суддів заслухавши думку присутніх учасників судового процесу відмовила у задоволені клопотання про розстрочку виконання рішення господарського суду з огляду на положення ст. 83 ГПК України.

У судовому засіданні 07.10.15 сторони участі уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомили. Скаржником відмови від апеляційної скарги, що було підставою для відкладення розгляду справи, не подано. Відтак, за наявності достатніх доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, з урахуванням строків розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду визначених ст. 102 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги та можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, відтак рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.15 у справі № 914/1866/15 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.10.14. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Три Л" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" (постачальник) укладено договір № 12/14/П/36 поставки товарів, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору

Пунктами 2.1, 3.1 договору сторони погодили, що загальна кількість товару та асортимент, що має бути поставлений, зазначається в специфікації, яка складається на підставі замовлення Покупця та додається до договору.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що кількість товару в кожній партії поставки та терміни поставки зазначаються у графіку поставок, який погоджується сторонами та додається до договору. Товар поставляється покупцю у терміни, визначені строком дії договору та графіком поставок (п. 6.1.); ціна зазначається у специфікаціях до договору та встановлена на момент їх підписання (п. 7.1).

Загальна сума договору на момент укладання складає 287 717,99 грн. (п. 7.6 договору).

Пунктом 8.2. договору сторони погодили, що розрахунки за товар, що поставляється здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Підставою для оплати є договір та рахунок-фактура, яка надається постачальником та є невід'ємною частиною договору.

При цьому, покупець здійснює попередню оплату постачальнику в розмірі 100% від вартості товару вказаного в специфікації протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору (п. 8.5 договору).

У відповідності до п. 13.3 договору, підписання представником покупця видаткової накладної є підтвердженням приймання покупцем визначеної накладною партії товару за кількістю та якістю, а також погодженням покупцем асортименту та ціни переданого товару.

Договір набирає чинності в день підписання його сторонами та діє протягом одного року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 19.2 договору).

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань в частині здійснення поставки товару у встановлений договором строк перед позивачем не виконав, що і було підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст. 174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до специфікації №1 від 31.10.14. постачальник має поставити покупцю мінеральну вату на загальну суму 287 717,99 грн. Графіком поставок №1 від 31.10.14. сторони встановили строк поставки з 27.11.2014 р. по 12.12.14.

Позивач на виконання п. 8.5 договору та на підставі рахунку-фактури № 12ЛУ001094 від 04.11.14. перерахував відповідачу 287 717,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.11.14. № 260.

Згідно видаткової накладної № 12ЛУ122410 від 24.12.14. відповідач поставив позивачу товар на суму 102 948,25 грн.

У зв'язку з невиконанням умов договору 11.02.15 позивач надіслав відповідачу претензію № 11 з вимогою в терміновому порядку поставити решту товару та сплатити штраф. Згідно видаткової накладної № 12ЛУ060208 від 02.06.15. відповідач поставив позивачу товар на суму 114 912,00 грн.

Таким чином загальна сума поставленого товару складає 217 860,25 грн. Докази, які б підтверджували поставку товару на суму 69 857,74 грн. в матеріалах справи відсутні.

08.07.15. відповідачу вручено претензію № 56 від 06.07.15., в якій позивач просить в терміновому порядку поставити товар на загальну суму 69 857,74 грн., або повернути вказану суму. Одночасно у претензії повідомлено відповідача, що у разі невиконання претензійних вимог протягом 10 днів з моменту отримання претензії, позивач буде змушений звернутися до суду про розірвання договору, відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій. Проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з відповідача у справі на користь позивача 69 857 грн.74 коп. попередньої оплати.

Окрім того, пунктом 14.3 договору встановлено, що постачальник за порушення строку поставки або заміни товару сплачує покупцю штрафну неустойку в розмірі 0,2% від вартості недопоставленого товару за кожний день протягом всього строку прострочення зобов'язання.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, здійснений позивачем у заяві про зміну позовних вимог за період з 13.12.14. по 23.12.14. на суму 6 329,80 грн., за період з 24.12.14. по 01.06.15. на суму 59 126,30 грн. та за період з 02.06.15. по 24.07.15. на суму 7 404,92 грн., всього на суму 72 861,02 грн., колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити чи розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Із врахуванням зазначеного, порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару свідчить про істотне порушення прав позивача, захист якого регламентовано положеннями ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Таким чином, вимога позивача про розірвання договору є підставною, обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням зазначеного, господарським судом з врахуванням фактичних матеріалів справи на підставі норм матеріального та процесуального права зроблено вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову, відтак діючи в межах повноважень передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, а тому рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.15 у справі № 914/1866/15 слід залишити без змін.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" (вих. № 202 від 27.08.15) -відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.15 у справі № 914/1866/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 07.10.15.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.