Рішення № 52081248, 02.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.10.2015 Справа № 905/950/15

за позовом Прокурора Іллічівського району міста Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольського виправного центра Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовекогруп”, м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 72482грн.82коп.

Суддя Говорун О.В.

Прокурор – Хряк О.О., посвідчення № 028256 від 15.08.2014.

Представники сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

Прокурор Іллічівського району міста Маріуполя (далі – прокурор) в інтересах держави в особі Маріупольського виправного центра Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (далі - позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовекогруп” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 77515грн.63коп.

30.09.2015 прокурор звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій остаточно просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 72482грн.82коп. Зазначена заява судом прийнята, спір розглядається судом в обсязі остаточно заявлених позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що між позивачем та відповідачем 02.01.2013 був укладений договір №Г-06 на надання робочої сили з числа спецконтингенту. Позивачем відповідачу були надані послуги за вказаним договором, але відповідач з позивачем не розрахувався в повному обсязі, у зв’язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 72482грн.82коп. за період з травня 2013 року по травень 2014 року.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, у клопотанні №03/09 від 29.09.2015 просить суд розглянути справу буз присутності представника відповідача.

Справу, на підставі ст.75 ГПК України, розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 07.09.2015, за клопотанням прокурора, строк розгляду справи був продовжений до 02.10.2015.

Суд, заслухавши прокурора, представника позивача та дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

02.01.2013 між позивачем та відповідачем був укладений договір №Г-06 на надання робочої сили з числа спецконтингенту (далі – договір), відповідно до п.1.1 якого позивач надає відповідачу робочу силу з числа осіб засуджених до обмеження свободи в необхідній кількості, для використання її з метою здійснення виробничої, господарської та іншої діяльності, визначеної статутом підприємства відповідача, а відповідач зобов’язався сплатити послуги позивача у порядку та на умовах визначених цим договором (а.с.28-30).

Відповідно до п.3.5 договору, облік робочого часу здійснюється позивачем, який веде табель виходів фактично відпрацьованого часу. По закінченню звітного місяця табель підписується позивачем та відповідачем.

Згідно п.3.11 договору, закритий табель обліку робочого часу за підписом представника позивача, який посвідчує здавання роботи та за підписом представника відповідача, який посвідчує прийняття роботи, є обов’язковим документом для розрахунку за роботу, виконану засудженими. Цей документ не підлягає подальшим змінам, за виключенням випадків арифметичних помилок та установки факту заниження об’ємів виконаних робіт.

Остаточний розрахунок проводиться на протязі 2-х робочих днів після підписання акту виконаних робіт. Акт виконаних робіт підписується не пізніше 2-го числа місяця наступного за розрахунковим (п.3.13 договору).

Розрахунок оплати виконаних однією особою за фактично відпрацьований час та фактично виконаний об’єм робіт складає: заробітна плата засудженого, згідно штатного розкладу та кваліфікації, але не нижче мінімальної заробітної плати на дату розрахунку з нарахуванням 50% відповідно постанови КМУ України №653 від 22.04.1999. Оплата за надання робочої сили здійснюється відповідачем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача або за готівковий рахунок в касу позивача (п.4.1 договору).

Строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2013 (п. 8.1 договору).

Відповідно до п.8.2 договору, у разі, якщо ні одна із сторін не вимагає розірвання договору за 30 календарних днів до закінчення його дії, договір вважається автоматично пролонгованим на тих же умовах, ще на один рік.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу робочу силу з числа осіб засуджених до обмеження свободи, що підтверджується актами виконаних робіт та табелями обліку робочого часу (а.с.11-24).

Відповідач здійснив оплату заборгованості лише частково, на час прийняття рішення у справі доказів сплати заборгованості у сумі 72482грн.82коп. відповідачем до суду не надано, також наявність заборгованості відповідача за договором підтверджується бухгалтерською довідкою позивача №2125 станом на 29.09.2015 (а.с.78).

Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт та табелі обліку робочого часу сторонами підписані. Згідно зазначених актів та табелів, сторони претензій щодо кількості відпрацьованого часу та вартості послуг не мають.

Крім того, між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків станом на 04.09.2015, відповідно до якого загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором складає 72482грн.82коп. (а.с.56).

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення зазначених вимог закону та договору, відповідач в строк не здійснив оплату за надання робочої сили з числа спецконтингенту за договором, у зв’язку з чим утворилась заборгованість за період з травня 2013 року по травень 2014 року на загальну суму 72482грн.82коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, відповідно до п.6 ч. 1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, розстрочити його виконання.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений господарським судом. При цьому, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи лист відповідача про реструктуризацію боргу, адресований позивачу, зважаючи на фінансовий стан відповідача (а.с.57), враховуючи що відповідач провадить свою господарську діяльність на території м. Маріуполь Донецької області, де проводиться антитерористична операція, приймаючи до уваги складну економічну ситуацію, яка склалась внаслідок проведення АТО, як в Донецькій області так і в Україні в цілому, суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення суду до 31.12.2015 року.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовекогруп” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Леніна, 71, приміщення 57, код ЄДРПОУ 36637130) на користь Маріупольського виправного центра Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (87500, Донецька область м. Маріуполь, с. Каменськ, вул. Каменська, 71, код ЄДРПОУ 08563197) 72482грн.82коп. боргу.

Розстрочити виконання рішення суду у справі №905/950/15, шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю “Азовекогруп” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Леніна, 71, приміщення 57, код ЄДРПОУ 36637130) на користь Маріупольського виправного центра Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (87500, Донецька область м. Маріуполь, с. Каменськ, вул. Каменська, 71, код ЄДРПОУ 08563197) суми заборгованості у розмірі 72482грн.82коп. рівними частинами, а саме: до 31.10.2015 – 24160грн.94коп., до 30.11.2015 – 24160грн.94коп. та до 31.12.2015 – 24160грн.94коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовекогруп” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Леніна, 71, приміщення 57, код ЄДРПОУ 36637130) 1827грн. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 07 жовтня 2015 року.

Суддя О.В. Говорун