Рішення № 52081080, 05.10.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/137/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015 Справа № 908/4647/15

За позовом: Запорізька міська рада (69105 м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 206)

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міське комунальне підприємство "Основаніє" (69000 м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29а)

про стягнення 98 073 грн. 57 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Гиря В.О., дов. № 1/2-17/01009 від 06.04.2015 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Коваленко Ю.В., дов № 365 від 03.09.2015 р.

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міське комунальне підприємство "Основаніє", м. Запоріжжя про стягнення 98 073 грн. 57 коп. заборонності по орендній платі за період з 01.10.2010р. по 14.11.2014р.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., автоматичним розподілом справ між суддями, справу № 908/4647/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.08.2015р.

Ухвалою суду від 20.08.2015р. справу № 908/4647/15 прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/137/15 та призначено судове засідання на 16.09.2015р.

Ухвалою суду від 16.09.2015р. розгляд справи відкладався на 05.10.2015р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

05.10.2015р. продовжено судовий розгляд справи № 908/4647/15.

05.10.2015р. до початку розгляду справи представник позивача та третьої особи заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 05.10.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 98 073 грн. 57 коп. заборонності по орендній платі за період з 01.10.2010р. по 14.11.2014р.

У судовому засіданні 05.10.2015р. представник третьої особи підтримав позовні вимоги позивача та на виконання вимог суду надав витребувані документи, письмові пояснення на позовну заяву, надані у судовому засіданні 16.09.2015р. підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 16.09.2015р. та 05.10.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Крім того, від відповідача не надходило на адресу суду письмової заяви про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 98 073 грн. 57 коп. заборонності по орендній платі за період з 01.10.2012р. по 14.11.2014р., відповідно до ст.ст. 256, 258, 261, 267 ЦК України.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На вимогу господарського суду, позивачем надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.09.2015р., відповідно до якого місцем проживання відповідача у справі - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 16.09.2015р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 05.10.2015р. надіслано на адресу відповідача: АДРЕСА_1, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представників позивача та третьої особи, оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 100/5 від 25.03.2004 р. між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець), КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 13" (балансоутримувач) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) 23.04.2004р. був укладений договір № 744/13 оренди нежитлового приміщення загальною площею 114,40 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (вбудоване в технічний поверх 18-поверхового житлового будинку), що значиться на балансі КП "ВРЕЖО № 13".

Відповідно до п. 1.1 договору лоендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 114,40 м2, яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_2.

Згідно п. 1.2 договору приміщення передається в оренду для розміщення виставочного залу.

Відповідно до п. 1.3 договору він вважається укладеним із моменту досягнення домовленості з усіх істотних його умов та підписання тексту договору.

Вступ орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням договору та акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення, підписаного з балансоутримувачем (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору, він діє з 23.04.2004р. до 23.04.2009р. Додатковими угодами від 25.05.2009р. та 06.07.2009р. строк дії договору продовжувався до 30.06.2009р. та 31.12.2009р. відповідно.

Згідно з актом приймання-передачі від 23.04.2004 р. зазначене нежитлове приміщення було передане балансоутримувачем - КП "ВРЕЖО № 13" орендарю - ПП ОСОБА_1

Сторонами укладалися додаткові угоди до договору оренди № 744/13 від 23.04.2004р., зокрема, щодо розміру орендної плати.

Статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Дана норма кореспондується з положеннями ст.764 Цивільного кодексу України.

Оскільки від відповідача заяв про припинення договору не надходило, то строк дії договору був продовжений до 31.12.2014р.

18.02.2011р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 6 «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів».

Пунктом 4.14 рішення № 6 від 18.02.2011р. Управління житлового господарства Запорізької міської ради ліквідовано з 10.05.2011р. Правонаступники орендодавця - відсутні. Запис про державну реєстрацію припинення орендодавця внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 23.03.2012р.

Статтею 781 Цивільного кодексу України, а також статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди припиняється в разі ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Таким чином, договір оренди нежитлового приміщення № 744/13 від 23.04.2004р. є припиненим.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.08.2014р. у справі № 908/2020/14 зобов'язано ФОП ОСОБА_1 повернути нежитлове приміщення літ. А-18, площею 114,40 м2, по АДРЕСА_2, м. Запоріжжя шляхом виселення.

14.11.2014р. нежитлове приміщення повернуто позивачу з користування орендаря, про що державним виконавцем Ленінського ВДВС Запорізького міського управління юстиції складено відповідний акт.

Пунктом 3.2 договору визначено, що розмір орендної плати за перший місяць оренди становить 473 грн. 11 коп.

Відповідно до п. 3.3 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно, шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Додатковою угодою від 01.06.2007р. встановлено, що місячний розмір орендної плати за нежитлове приміщення становить у травні 2007 -1 081 грн. 15 коп. Орендна плата за кожний наступний місяць перераховується орендарем самостійно, шляхом коригування розміру місячної орендної плати на індекс інфляції попереднього місяця.

07.04.2010р. додатковою угодою орендарю з 23.01.2010р. по 31.06.2010р. надавалася пільга з орендної плати.

З 23.01.2010р. розмір орендної плати, яка сплачується орендарем, становила 1 563 грн. 19 коп. Орендна плата за лютий 2010 року становила 1 152 грн. 49 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на дату повернення нежитлового приміщення до комунальної власності відповідачем не сплачувалася орендна плата за період з 01.10.2010р. по 14.11.2014р. Сума боргу складає 98 073 грн. 57 коп.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до умов статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму... Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі... Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ...

За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата.

Частиною 1 статті 286 ГК України передбачено, що орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності є орендою.

Статтею 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що відносини про оренду державного майна регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 60 Закону України «Про органи місцевого самоврядування» передбачено, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, нежитлові приміщення, майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження тощо.

В частині 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначається, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Власником спірного нежитлового приміщення є територіальна громада, в особі Запорізької міської ради.

Право власності територіальної громади міста Запоріжжя, в особі Запорізької міської ради на спірне нежитлове приміщення підтверджується свідоцтвом про право власності № 924 від 17.05.2001 р., виданим Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради.

Договір оренди нежитлового приміщення, що є комунальною власністю, був укладений Орендодавцем в інтересах територіальної громади, в особі Запорізької міської ради.

Відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Виходячи з п. 3.4 договору, Запорізька міська рада має права кредитора щодо стягнення орендної плати згідно з п. 3.7 договору.

Позивачем доведений суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором, а саме неналежне виконання останнім зобов'язання зі сплати орендних платежів за період з 01.10.2010р. по 14.11.2014р. у розмірі 98 073 грн. 57 коп.

Відповідач доказів оплати боргу в повному обсязі суду, станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно статті 267 ч.2 Цивільного кодексу України - заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення - ч.3 ст.267 ЦК України, суд зазначає, що відповідач в судове засідання не прибув та не звернувся до суду з письмовою заявою щодо застосування строків позовної давності.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача 98 073 грн. 57 коп. заборгованості по орендній платі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі статті 85 ГПК України - 05.10.2015року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 206, код ЄДПРОУ 04053915) 98 073 (дев'яносто вісім тисяч сімдесят три) грн. 57 коп. заборгованість з оплати орендної плати, 1 961 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят одна) грн. 47 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 07.10.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.