Рішення № 52080989, 29.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.09.2015 Справа № 908/3314/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Славута», м.Слов'янськ, Донецька область

Приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія», м.Слов'янськ, Донецька область

про стягнення 25488106грн.03коп.

Суддя Говорун О.В.

Представники сторін:

від позивача - Кравець Д.В., довіреність №138/03 від 05.06.2015;

від відповідача 1 - Кудій О.Я., довіреність від 30.03.2015;

від відповідача 2 - Літвиненко О.В., довіреність №17 від 15.07.2015.

Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Славута» (далі - відповідач 1) та Приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія» (далі - відповідач 2) про солідарне стягнення 24998106грн.03коп., з яких сума заборгованості за кредитом - 9641500грн., проценти за кредитним договором - 2891868грн.51коп., заборгованість по комісії - 280000грн., сума боргу з урахуванням індексу інфляції - 2835473грн.59коп., 30% річних - 1368289грн.80коп., пеня - 1753874грн.13коп., штраф за порушення кредитного договору - 6227100грн. Крім того, просить стягнути з відповідача1 490000грн. штраф за порушення договорів застави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та відповідачем1 28.11.2011 був укладений кредитний договір №06КЛ-11. Відповідно до договору поруки №06КЛ-11/2 від 27.12.2013, відповідачі, у випадку невиконання відповідачем1 зобов'язань за кредитним договором, несуть солідарну відповідальність перед позивачем. Внаслідок невиконання боржником свого зобов'язання за кредитним договором, виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів. Також просить стягнути з відповідача1 штраф за порушення договорів застави.

Крім того, позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідачів в межах суми позову.

Відповідачі у відзивах на позовну заяву заперечили проти позову, зазначивши, що банкам забороняється нарахування пені, штрафу, 30% річних та інфляційних втрат під час проведення антитерористичної операції за зобов'язаннями по кредитним договорам з 14 квітня 2014 року, у зв'язку із тим, що відповідачі провадять свою господарську діяльність на території м.Слов'янськ, де проводилась антитерористична операція.

Відповідач 1 у клопотанні просить суд, на підставі ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зменшити розмір неустойки до мінімально можливого. Крім того, відповідач 2 просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення штрафів за період з 30.04.2013 по 30.11.2013 у сумі 4858000грн. та за період з 08.04.2012 по 08.12.2013 у сумі 1321100грн.

Крім того, відповідачі у заявах просять суд зупинити провадження у справі до розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва справи №826/18327/14 про визнання не чинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1709-р про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2014 №1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», з огляду на те, що додатком до спірного розпорядження до зазначених населених пунктів належить м.Слов'янськ, в якому зареєстровані відповідачі.

В судовому засіданні 03.09.2015 оголошувалась перерва до 21.09.2015.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

28.11.2011 між позивачем та відповідачем1 був укладений кредитний договір №06КЛ-11 (далі - кредитний договір) (а.с.17-21).

Відповідно до п.1.1 додаткової угоди №10 від 27.12.2013 до кредитного договору (далі - додаткова угода №10), позивач в межах ліміту, на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає відповідачу 1 кредит, на умовах, визначених цим договором (а.с.36-46).

Згідно п.1.2 додаткової угоди №10, кредит надається позивачем відповідачу 1 у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 10000000грн. Відповідач 1 зобов'язався повернути позивачу кредит у повному обсязі у порядку та на умовах, визначених цим договором, та у строк, визначений у п.1.3 цього договору.

Згідно п.1 додаткової угоди №11 від 06.02.2014 до кредитного договору, позивач надається відповідачу 1 кошти (транш в межах ліміту) в сумі 141500грн. для поповнення обігових коштів (а.с.47).

Пунктом 1.3 додаткової угоди №10 сторони встановили, що строк користування (термін повернення) кредиту до « 26» грудня 2014 року включно.

Пунктами 3.1.1 та 5.1 додаткової угоди №10 передбачено, що позивач має право вимагати від відповідача 1 дострокове повернення заборгованості в повному обсязі в разі прострочення сплати чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом. Для реалізації цього права позивач повинен надіслати відповідну вимогу відповідачу 1. Після спливу 30 календарних днів та за умови, що порушення не усунете, на 31 день після направлення відповідачу 1 такої вимоги, строк повернення кредиту вважається таким, що настав.

Згідно з п.1.1.3 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом: 23 процента річних (а.с.17).

Пунктом 2 додаткової угоди №3 від 27.11.2012 до кредитного договору встановлено, що процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 26 процентів річних (а.с.27).

Відповідно до п.1.4 додаткової угоди №10, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 26 процентів річних. Починаючи з 01.01.2014 процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 25 процентів річних (а.с.36).

Згідно з п.2.11 додаткової угоди №10, проценти відповідач 1 сплачує щомісяця до 7 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Пунктом 2.6 додаткової угоди №10 встановлено, зокрема, що за обслуговування кредитної лінії відповідач 1 щомісяця сплачує позивачу комісію у розмірі 0,2 процента, яка нараховується на суму ліміту кредиту, встановленого п.1.2 цього договору. Комісія за обслуговування кредитної лінії сплачується до 7 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нарахована комісія, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за цим договором в повному обсязі.

В забезпечення виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем 1 були укладені договори застави: №33-МП від 27.12.2013, №34-МП від 27.12.2013, №35-МП від 27.12.2013, №36-МП від 27.12.2013, №37-МП від 27.12.2013, №38-МП від 27.12.2013 та №39-МП від 27.12.2013, відповідно до умов яких, відповідач 1 передає в заставу позивачу предмет застави, визначений у п.1.2 цих договорів для забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором (а.с.53-93).

27.12.2013 між позивачем, відповідачем 2 (поручитель) та відповідачем 1 (боржник) був укладений договір поруки №06КЛ-11/2 (далі - договір поруки), відповідно до п.1.2 якого, порукою за цим договором забезпечуються вимоги позивача щодо сплати відповідачем 1 (в тому числі повного виконання) кожного і всіх його боргових зобов'язань у розмірі, валюті, строки та порядку, встановленому кредитним договором (а.с.48-52).

Відповідно до п.1.6 договору поруки, у разі порушення відповідачем 1 зобов'язань, передбачених кредитним договором, відповідачі відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується виписками по особовим рахункам (а.с.125-127).

Позивачем на адресу відповідачів були надіслані листи-претензії від 19.05.2014, від 22.05.2014 та вимоги від 24.10.2014 та від 01.12.2014 з проханням сплатити заборгованість за кредитом, проценти за кредитним договором, заборгованість по комісії, пеню, штраф, індекс інфляції та 30% річних (а.с.94-110).

На час прийняття рішення у справі доказів про сплату відповідачами суми кредиту в розмірі 9641500грн., процентів за кредитним договором у сумі 2891868грн.51коп. та заборгованості по комісії у розмірі 280000грн. до суду не надано.

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу (ч.2 ст.105 ЦК України).

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у

випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За змістом ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1,2 статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В порушення зазначених вимог закону та договору, відповідачі взяті на себе зобов'язання належним чином не виконали, отримані кошти у встановлені строки не повернули, плату за користування кредитними коштами своєчасно та в повному обсязі не сплатили.

Враховуючи вищезазначене та той факт, що відповідачі не надали суду, до прийняття рішення у справі, доказів погашення суми заборгованості, приймаючи до уваги, що зобов'язання відповідача 1 за кредитним договором були забезпечені порукою відповідача 2 перед кредитором, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 9641500грн., а також процентів за кредитним договором, нарахованих за період з 30.11.2011 по 14.04.2015 у розмірі 2891868грн.51коп. (а.с.137-139) та заборгованість по комісії нарахованої за період з 30.11.2011 по 14.04.2015 у розмірі 280000грн. (а.с.139-140), доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доказами, що містяться у справі, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.6.6 додаткової угоди №10, у випадку прострочення повернення відповідачем 1 заборгованості за кредитом (його частини) та/або процентами та/або комісіями, іншими платежами, відповідач 1 зобов'язаний на вимогу позивача сплатити суму такої заборгованості та проценти за ставкою 30% річних, за весь час прострочення. Проценти нараховуються у валюті кредиту на суму простроченої заборгованості, починаючи з дня її виникнення (включно). Для розрахунку процентів використовується фактична кількість днів у місяці та році (а.с.44).

Отже, сторонами було погоджено інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 30% річних від простроченої суми, станом на 13.04.2015 (а.с.142), суд дійшов висновку, що вимога позивача в цій частині підлягають задоволенню повністю, а саме у розмірі 1368289грн.80коп., здійснивши перевірку розрахунку позивача інфляційних втрат (а.с.141-142), суд дійшов висновку, що вимога в цій частині підлягає задоволенню частково в розмірі 2643615грн.16коп.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 30% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що заперечення відповідачів проти стягнення 30% річних та інфляційних втрат з посиланням на те, що під час проведення антитерористичної операції банкам забороняється нарахування пені та штрафів із зобов'язань за кредитними договорами, починаючи з 14 квітня 2014 року, судом до уваги не приймаються, оскільки нараховані на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні витрати та 30% річних не є штрафними санкціями в розумінні ст. 549 ЦК України. При цьому, стягнення 30% річних та інфляційних втрат є самостійним способом захисту прав в разі порушення грошових зобов'язань, який може застосовуватись поряд зі стягненням штрафних санкцій, встановлених умовами договору.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За містом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.1 додаткової угоди №10, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій, інших грошових зобов'язань відповідача, позивач має право нараховувати відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Сума пені, що нарахована позивачем за прострочення по кредиту за період з 27.12.2014 по 13.04.2015 становить 1220904грн.46коп., сума пені, що нарахована позивачем за прострочення сплати процентів за період з 08.02.2014 по 13.04.2015 становить 481439грн.69коп. та сума пені, що нарахована позивачем за прострочення сплати комісії за період з 08.03.2014 по 13.04.2015 становить 51529грн.98коп.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року, зокрема, фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до зазначено розпорядження, до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, включено м.Слов'янськ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053», дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 №1053 зупинено.

Однак, враховуючи, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а Законом України «Про Кабінет Міністрів України» не передбачено повноважень Кабінету Міністрів України на зупинення своїх розпоряджень та, крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження від 5 листопада 2014 №1079-р фактично призводить до зупинення дії положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання на території проведення антитерористичної операції, суд приходить до висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Розпорядження від 5 листопада 2014 №1079-р.

Також, судом прийнято до уваги, що Наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», Донецька область визначена як район проведення антитерористичної операції.

Виходячи з наведеного вище, а також, враховуючи приписи ч.7 ст. 4 ГПК України, відповідно до якої забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення пені за прострочення по кредиту та пені за прострочення по сплаті процентів з відповідачів починаючи з 14.04.2014.

Пунктом 7.3 кредитного договору встановлено, що позивач має право нараховувати відповідачу неустойку в розмірі 0,5% від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем, зокрема, п.4.2.6 цього договору за кожний факт порушення.

Згідно з п.7.4 кредитного договору, позивач має право нараховувати відповідачу неустойку в розмірі 5% від суми фактичного залишку заборгованості з кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем, зокрема, п.4.2.4 цього договору за кожний факт порушення.

Відповідно до п.4.2.4 кредитного договору, відповідач зобов'язаний відкрити в банку поточні рахунки та перевести на них обіг грошових коштів з інших банків в повному обсязі.

Згідно з п.4.2.6 кредитного договору, відповідач зобов'язаний надавати банку всі необхідні документи для здійснення перевірки цільового використання кредиту, аналізу фінансового стану відповідача, зокрема, щоквартально до 25 числа місяця, наступного зо звітним кварталом, надавати банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю відповідача у звітному кварталі, звіт про фінансові результати, щорічно до 20 лютого наступного за звітним роком надавати банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю відповідача у звітному році, звіт про фінансові результати, а також в строк до 7 числа поточного місяця надавати банку довідки з інших банків, в яких у відповідача відкриті поточні рахунки та/або існує кредитна заборгованість, про фактичні обороти і стан заборгованості за попередній місяць, а також інші документи на вимогу банку.

Відповідачами не надано доказів виконання зобов'язань за зазначеними пунктами кредитного договору.

Відповідно до зазначених пунктів договору, позивачем нарахований штраф відповідачам за період з квітня 2012 по листопад 2013 у розмірі 4858000грн. за порушення умов п.4.2.4 кредитного договору та за період з квітня 2012 по грудень 2013 у розмірі 1321100 за порушення умов п.4.2.4 кредитного договору.

Однак, з огляду на заявлене відповідачами клопотання про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафів за період з 30.04.2013 по 30.11.2013 у сумі 4858000грн. та за період з 08.04.2012 по 08.12.2013 у сумі 1321100грн., суд застосовує позовну давність до спірних правовідносин, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п.1 ч.1 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За таких обставин, у зв'язку зі спливом позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів штрафу за період з квітня 2012 по листопад 2013 у розмірі 4858000грн. та за період з квітня 2012 по грудень 2013 у розмірі 1321100.

Відповідно до п.6.3а додаткової угоди №10, позивач має право нараховувати відповідачу, а відповідач у разі нарахування позивачем, зобов'язаний сплатити штраф за порушення цього договору, а саме за порушення п.4.2.3 штраф в розмірі 0,2% від суми ліміту (але не менше 500грн. і не більш 10000грн.) за кожний календарний місяць, у яких відбувалися порушення.

Згідно з п.4.2.3 додаткової угоди №10, відповідач зобов'язався відкрити в банку поточні рахунки та перевести на них обіг грошових коштів з інших банків в повному обсязі.

Відповідачами не надано доказів виконання зобов'язань за зазначеними пунктами кредитного договору, крім того, з довідок ПАТ «Комерційний банк «Союз» та ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк», вбачається рух коштів по рахункам відповідача 1 у відповідних банках (а.с.111-118).

Відповідно до зазначених пунктів договору, позивачем нарахований штраф за період з січня 2014 по лютий 2014 у розмірі 20000грн.

Відповідно до п.6.3б додаткової угоди №10, позивач має право нараховувати відповідачу, а відповідач у разі нарахування позивачем, зобов'язаний сплатити штраф за порушення цього договору, а саме за порушення п.4.2.5 штраф у сумі 1000грн. за кожний випадок.

Пунктом 4.2.5б додаткової угоди №10 встановлено, що відповідач зобов'язаний щорічно до 20 лютого наступного за звітним роком надавати позивачу фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю відповідача у звітному році, звіт про фінансові результати та звіт про рух грошових коштів.

Згідно з п. 4.2.5в додаткової угоди №10, відповідач зобов'язаний щоквартально до 7 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати позивачу довідки (або завірені банками виписки) з інших банків, в яких у відповідача відкриті поточні рахунки та/або існує кредитна заборгованість, про фактичні обороти і стан заборгованості (по сумі кредиту, процентам та штрафним санкціям) за попередній квартал.

Відповідно до п.4.2.5г додаткової угоди №10, відповідач зобов'язаний щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, надавати позивачу оформлену на фірмовому бланку та підписану керівником (його заступником) і головним бухгалтером довідку про грошові надходження на всі свої поточні рахунки, відкриті в усіх інших банках.

Відповідачами не надано доказів виконання зобов'язань за зазначеними пунктами кредитного договору.

Позивачем за порушення умов п.4.2.5б,в,г додаткової угоди №10 нарахований штраф відповідачам у розмірі 28000грн.

Відповідно до п.5.2 договорів застави, позивач має право нараховувати відповідачу 1, а відповідач 1, у разі нарахування позивачем, зобов'язаний сплатити штраф за порушення вимог п.1.2 договору - у розмірі 0,2% від суми узгодженої сторонами оціночної вартості предмету застави (але не менше 500грн.) за кожний календарний місяць. Сплата штрафу не звільняє відповідача 1 від належного виконання зобов'язань викладених у п.1.2 договору.

Згідно п.1.2 договорів застави, зокрема, відповідач 1 зобов'язаний надати позивачу документи, на підставі яких можна визначити та встановити актуальну вартість предмету застави з метою перегляду вартості предмету застави.

Відповідачем 1 не надано доказів виконання зобов'язань за зазначеними пунктами договорів застави.

Відповідно до зазначених пунктів договорів застави, позивачем нарахований штраф відповідачу 1 за період з 28.06.2014 по 31.12.2014 у розмірі 490000грн.

Разом з тим, п. 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на надане право суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), враховуючи що відповідачі провадять свою господарську діяльність на території м. Слов'янська, Донецької області, де проводиться антитерористична операція, приймаючи до уваги складну економічну ситуацію, яка склалась внаслідок проведення АТО, як в Донецькій області так і в Україні в цілому, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені за прострочення сплати процентів до 50грн. та пені за прострочення сплати комісії до 50грн.

Також суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу за порушення умов п.4.2.3, п.4.2.5б,в,г та п.6.3а додаткової угоди №10 до 100грн. та штрафу за порушення договорів застави до 100грн.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачам у розмірі суми позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити в її задоволенні, оскільки позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування своїх доводів та не доведено як невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі, у зв'язку із недоведеністю неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Славута» (84122, Донецька область м.Слов'янськ, вул.Чубаря, буд.6, код ЄДРПОУ 33534549) та Приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія» (84122, Донецька область м.Слов'янськ, вул. Паризької комуни, буд.23, код ЄДРПОУ 34974768) на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, пр. Перемоги, буд.41, код ЄДРПОУ 19357489) 9641500грн. кредиту, 2891868грн.51коп. процентів за кредитним договором, 280000грн. заборгованості по комісії, 2643615грн.16коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 1368289грн.80коп. 30% річних, 100грн. пені та 100грн. штрафу за порушення кредитного договору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Славута» (84122, Донецька область м.Слов'янськ, вул.Чубаря, буд.6, код ЄДРПОУ 33534549) на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, пр. Перемоги, буд.41, код ЄДРПОУ 19357489) 100грн. штрафу за порушення договорів застави.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Славута» (84122, Донецька область м.Слов'янськ, вул.Чубаря, буд.6, код ЄДРПОУ 33534549) та Приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія» (84122, Донецька область м.Слов'янськ, вул. Паризької комуни, буд.23, код ЄДРПОУ 34974768) на користь Державного бюджету України 73080грн. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 05 жовтня 2015 року.

Суддя О.В. Говорун