Рішення № 52080339, 05.10.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.10.15 Справа № 904/7120/15За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Букоємський Р.В. - представник за дов. № 14-138 від13.05.14

від відповідача: Товкун А.В. - представник за дов. № 05/04 від 21.04.15

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення основного боргу у розмірі 230, 48 грн., пені у сумі 60262, 03 грн., 7% штрафу у розмірі 16, 13 грн., інфляційних втрат у сумі 451226, 72 грн. та трьох відсотків річних у сумі 3013, 10 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 151/15-ПР/1879-7101 від 24.12.2014 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 07.09.2015.

31.08.2015 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову повністю, оскільки заборгованість за природний газ була сплачена відповідачем майже у повному обсязі 23.03.2015 (з порушенням строку оплати на 9 календарних днів) та надає суду контррозрахунок пені, штрафу, трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір пені належний до стягнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, посилаючись на загальну економічну ситуацію в Україні та високий ступінь інфляційних процесів в економіці.

07.09.2015 відповідач подав клопотання про залучення до матеріалів справи доказів на підтвердження свого фінансового стану.

У судовому засіданні 07.09.2015, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 05.10.2015.

05.10.2015 відповідач подав до суду докази сплати основного боргу у розмірі 230, 48 грн., а саме платіжне доручення від 07.09.2015 № 4500033428.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій.

У судовому засіданні 05.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 151/15-ПР/1879-7101 (далі - договір).

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем (п. 1.2 договору).

Відповідно до 2.1 договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 26.02.2015, продавець передає покупцеві в період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 7157, 478 тис. куб. м., в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить 5900 грн. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на 1 транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366, 70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73, 34 грн., всього з ПДВ - 440, 04 грн.

До сплати за 1000 куб.м природного газу - 6384, 70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1276, 94 грн., всього з ПДВ - 7661, 64 гривень.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.4 договору).

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу:

- оплата в розмірі 35 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, у січні-лютому 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 34207091, 51 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 17-18).

Відповідач здійснив часткову сплату заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 34206861, 03 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться у матеріалах справи (арк. с. 54-57).

Таким чином, на момент звернення позивача із позовом до суду (05.08.2015 штам поштового відділення на конверті), несплаченою залишалась заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 230, 48 грн. Розмір даної заборгованості було визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву (арк. с. 45-51).

Під час розгляду даної справи у суді, відповідач здійснив оплату заборгованості за природний газ у розмірі 230, 48 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.09.2015 № 4500033428 (арк. с. 82).

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 230, 48 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних у розмірі 3013, 10 грн. за період з 15.03.2015 по 18.05.2015 та інфляційні втрати у сумі 451226, 72 грн. за період з березень-квітень 2015 року.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

У пункті 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Господарський суд, здійснивши перевірку правильності нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у сумі 3013, 10 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 451226, 72 грн., господарський суд задовольняє дану вимогу частково, а саме у розмірі 32, 27 грн. Оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Також, у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленого природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 60262, 03 за період з 15.03.2015 по 18.05.2015 та 7% штрафу у розмірі 16, 13 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність нарахування штрафу, суд задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 16, 13 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 60262, 03 грн., господарський суд задовольняє дану вимогу частково у розмірі 54238, 29 грн., оскільки позивачем при нарахуванні пені не враховано положення п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Тобто, нарахування пені на суму 3664672, 29 грн. повинно було здійснюватись за період з 15.03.2015 по 23.03.2015 (9 днів).

31.08.2015 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив зменшити розмір пені від суми належної до стягнення на 80% з огляду на те, що сума основного боргу є незначною та ПАТ "ЦГЗК" вживає заходи щодо погашення цієї заборгованості.

Господарський суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на загальну економічну ситуацію в Україні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці та надає до суду довідки із зазначенням суми невідшкодованого ПДВ та суми дебіторської заборгованості (арк. с. 77-78).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення обох сторін, вважає, що обставини, на які відповідач посилається як на підставу зменшення розміру пені, є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Зменшення розміру пені призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1150, 93 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг; ідентифікаційний код 00190977) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) пеню у розмірі 54254, 42 грн., штраф у сумі 16, 13 грн., три відсотки річних у розмірі 3013, 10 грн., інфляційні втрати у сумі 32, 27 грн. та 1150, 93 грн. витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 230, 48 грн. припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.10.2015

Суддя В.І. Ярошенко