Ухвала суду № 52080077, 07.10.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 жовтня 2015 року Справа № 924/85/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівІванової Л.Б. Картере В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення від та на постанову відГосподарського суду Хмельницької області 01.04.2015 Рівненського апеляційного господарського суду 15.07.2015у справі Господарського суду№ 924/85/15 Хмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро"до1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 2. Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці"простягнення заборгованостіВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.04.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі № 924/85/15.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до п. 4 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон) визначено правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з підпунктами 1, 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7).

Скаржник звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області та постанову Рівненського апеляційного господарського суду повністю, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Предметом даного спору є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" про стягнення заборгованості у сумі 85 742, 65 грн.

Отже, заявник касаційної скарги повинен був сплати судовий збір, виходячи зі ставок, що визначені Законом, тобто 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (але не менше 0,75 розміру мінімальної заробітної плати), що становить 913, 50 грн. Натомість, відповідно до квитанції № 42 від 03.08.2015, доданої до касаційної скарги, скаржник перерахував 600, 00 грн.

Крім того, відповідно до пункту 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Згідно із п. 2 листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору", відповідно до якого платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано квитанцію № 42 від 03.08.2015, у графі "Призначення платежу" якої зазначено: "СУДОВИЙ ЗБІР; ОСОБА_4; М.РІВНЕ".

Таким чином, скаржником додано до касаційної скарги платіжне доручення, в якому, всупереч вищезазначеним нормам, не зазначено відомостей про те, яка саме скарга оплачується судовим збором.

Наведене свідчить про те, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 судовий збір сплачено не у встановленому порядку та розмірі, що є підставою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, для неприйняття касаційної скарги до розгляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.04.2015 та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі № 924/85/15 підлягає поверненню скаржнику відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Не приймати до розгляду та повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.04.2015 та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі № 924/85/15.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Л.Б. ІВАНОВА

В.І. КАРТЕРЕ