Ухвала суду № 52079756, 21.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/35087/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012

у справі №2а/0470/7151/11

за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2011 позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000408821 від 08.06.2011.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2011 скасовано. Прийнято нову постанову. В позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства України, правильності повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Неонстрой» за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт №915/08-03/1-01073828 від 23.05.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено зобов?язання з податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 467952 грн. Такі висновки обґрунтовуються включенням до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних ТОВ «Неонстрой», яке створено для здійснення діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди для третіх осіб, та яке фактично ніякою уставною діяльністю не займалося. Угода укладена між позивачем та ТОВ «Неонстрой» укладена з метою надання юридичної правдоподібності перерахуванню грошових коштів, з несплатою податкових зобов?язань, що суперечить інтересам держави, отже є нікчемним правочином. Правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства, а тому, з огляду на ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, є нікчемним і визнання його недійсним не вимагається.

08.06.2011 на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000408821, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість на загальну суму 584940,00 грн., з них: 467952,00 грн. основного платежу та 116988,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем (замовник) на підставі рішення тендерного комітету ДП «Придніпровська залізниця» №16 від 19.02.2008 укладено договір №ПР/БМЕС-0864/НЮ від 07.03.2008 з ТОВ «Неонстрой» (підрядник), на виконання робіт по будівництву «Реконструкція спального корпусу №1 пансіонату «Феодосія» по пр.Айвазовського, 49 у м.Феодосія. Виконання зазначеного договору підтверджується відповідними первинними документами, у т.ч. податковими накладними виданими контрагентом, актами виконаних робіт. За час виконання договору він ревізувався Контрольно-ревізійною службою України, за результатами перевірки якої проводились контрольні обміри виконаних робіт та порушень не встановлено. Факт належного виконання договору підтверджується актом готовностіоб?єкта до експлуатації №1/ДН-У від 29.12.2010 підписаного Держкомзбереження, Держгірпромнагляд, ГУ МНС України в АР Крим, Виконкомом Феодосіївської міської ради.

Судом першої досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій, на час укладення та виконання правочину позивач мав офіційну інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, який був зареєстрований в ЄДРПОУ, був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебував на обліку як платник податків, у тому числі був платниками податку на додану вартість, мав ліцензію на будівельну діяльність від 25.04.2007 серія АВ №315765, видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, строк дії якої до 25.04.2012.

Судом першої інстанції правильно відхилено доводи відповідача про нікчемність вищезазначеного правочину, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Натомість, наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, помилково послався на п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» та зазначив про необхідність підтвердження фактичного надходження податку на додану вартість до бюджету.

Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право покупця - платника податку на додану вартість на податковий кредит з обов'язком продавця - платника податку на додану вартість самостійно визначати суму податкового зобов'язання та сплатити її до бюджету.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Крім того, предметом спору є правомірність здійсненого податковим органом донарахування податкових зобов?язань з податку на додану вартість за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, а не підтвердження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2011 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун