ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2015 року м. Київ К/800/59937/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Горбатюка С.А.,
Шведа Е.Ю.,
розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Сумської митниці Міндоходів про скасування рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці Міндоходів, в якому просило суд скасувати рішення від 23.12.2013 року № 805130000/2013/000209/1 про коригування митної вартості товарів.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року, відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "Сумихімпром" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.09.2012 року між позивачем (покупець) та компанією „Tolexis Iternational" (продавець) було укладено контракт №1409 RPT, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцю фосфорити виробництва Алжир на умовах CIF порт Миколаїв/Бердянськ (в редакції ІНКОТЕРМС-2000).
Додатковою угодою №11 від 16.10.2013 р. сторони визначили ціну товару (фосфорити виробництва Алжир) в розмірі 95,00 доларів США за 1 метричну тону.
З метою митного оформлення 12460920,00 кг фосфоритів (виробництва Алжир) позивачем до Сумської митниці було подано митну декларацію (МД) від 13.12.2013 р. №805130000/2013/016037 з визначенням митної вартості товару в розмірі 9462012,69 грн. за методом 1, тобто за ціною договору.
Проте, митним органом було виявлено розбіжності у поданих позивачем документах.
Так, відповідно до Додаткової угоди № 2 від 23.10.2012 року до контракту №1409RPT від 14.09.2012 року покупець здійснює попередню оплату товару у розмірі 100% вартості партії, яка підлягає відвантаженню на протязі 5-ти календарних днів з дня відвантаження або передплата.
Згідно з пунктом 5.13 зазначеного контракту датою постачання є дата прибуття судна в порт розвантаження. Дата відвантаження - дата коносамента.
Момент здійснення відвантаження товару вказано у коносаменті № 71/2013 - 25.10.2013 року.
Рахунок-фактура від 29.10.2013 року № 04449 наданий декларантом позивача під час митного оформлення товару містить інформацію щодо необхідності здійснення розрахунку покупця за товар впродовж 5-ти днів з дати відвантаження.
Згідно рахунку-фактури від 29.10.2013 року № 04449 загальна вартість партії товару складає 1449890,00 дол. США, тоді як сума попередньої оплати за товар, відповідно до платіжного доручення від 21.10.2013 року № 571 складає 1350000,00 дол. США.
Платіжне доручення № 571 від 21.10.2013 року, яке надавалося декларантом позивача на підтвердження сплати товару за митною декларацією № 805130000/2013/016037 від 13.12.2013 року, також було надано до інших поставок товару: за митною декларацією № 805130000/2013/015172.
Надане позивачем платіжне доручення не містить посилання на інвойс, тобто неможливо ідентифікувати зазначену проплату партії товару, який заявлений у МД № 805130000/2013/016037.
Отже, у відповідача були відсутні дані, на підставі яких можливо встановити, що платіжним дорученням №571 здійснено саме передплату по цій поставці товару.
Також пунктом 5.2 контракту від 14.09.2012 року №1409RPT передбачено, що постачання товару здійснюється на умовах поставки CIF, згідно правил Інкотермс 2000 - порт Миколаїв/Бердянськ, або інший український порт Чорного моря.
Правила Інкотермс 2000 термін CIF передбачають забезпечення морського страхування під час перевезення. Страхових документів під час митного оформлення декларантом позивача не надано.
У зв'язку із зазначеними розбіжностями, згідно ч.3 ст. 53 МК України, посадовою особою митного органу витребувано у позивача додаткові документи на підтвердження заявленою митної вартості:
- договір із третіми особами пов'язаний з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про сплату платежів третім особам на користь продавця якщо такі платежі здійснюються за умовами визначені договором;
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору;
- каталоги, специфікації прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення.
Проте, витребувані митницею документи позивач надав не у повному обсязі.
23.12.2013 року відповідачем було прийнято рішення № 805130000/2013/000209/1 про коригування митної вартості товарів на рівні 110 доларів США за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом застосовуються другорядні методи.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Відповідно до ч.1-2 статті 59 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому, їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Наявність розбіжностей у поданих позивачем документах, призвели до виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 53 Митного Кодексу України, митниця правомірно витребувала у декларанта додаткові документи.
Проте, додаткові документи були надані декларантом не у повному обсязі.
Між митним органом і декларантом було проведено консультацію, про що зроблено відповідний запис на зворотному боці вищезазначеної декларації митної вартості. Декларантом було власноручно вчинено запис про те, що консультацію проведено.
У зв'язку з цим, митниця правомірно прийняла рішення про коригування митної вартості товарів.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що відповідачем на підставі ст.ст. 51, 53-55, 59, 61 МК України, враховуючи неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, було обґрунтовано ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів від 23.12.2013 року №805130000/2013/000209/1 відповідно за другорядним методом.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" відхилити, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Судове рішення № 52079751, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 01.10.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 818/1581/14. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: