Ухвала суду № 52079683, 29.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2015 р. м. Київ К/800/53550/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряКалініна О.С.та представників сторін: від позивача Спірідонова С.І.від відповідачаШкодич Ю.В.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2014та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014у справі № 826/1022/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень № 7526552201, № 7026552206 від 16.01.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

- на виконання постанови старшого слідчого про призначення позапланової документальної перевірки позивача, згідно пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу № 2655 від 04.12.2013 відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 01.10.2013, за результатами якої складено акт №868/26-55-22-01/33831847 від 31.12.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 1 770 817 грн., та ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті несвоєчасного надходження на територію України товару за контрактом № 01-АВН-804 від 17.09.2012 на суму 186 553,13 євро (еквів. 1 588 067,1 грн.), кількість днів прострочення - 1, на суму 110 922,28 євро (еквів. 1 355 843,51 грн.), кількість днів прострочення - 3.

- на підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення - рішення №7526552201 від 16.01.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 656 226 грн.;

2) податкове повідомлення - рішення №7026552206 від 16.01.2014, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем: «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД» на суму 16 196,08 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції за встановлених обставин не погодився з доводами відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового та валютного законодавства, встановлених актом перевірки.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з вказаними висновками суду та зазначив, що у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в силу вимог п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України.

Колегія суддів касаційної інстанції часткового погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволенні позову, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №7526552201 від 16.01.2014 слугував висновок перевірки про те, що отриманий позивачем товар за договором № МГ01/10/2007-01 від 01.10.2007 є безповоротною фінансовою допомогою, яка в порушення пп.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України не включена до складу оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи, зокрема, включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За змістом пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Макарівська ГНС» (як продавцем) було укладено договір №МГ01/10/2007-01 від 01.10.2007, за умовами якого продавець зобов'язується поставити на умовах FCA, а покупець прийняти й оплатити зріджений газ, та додаткові угоди до нього № 1, № 2 від 29.12.2009, № 3 від 23.01.2009, № 4 від 30.12.2010.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наданих позивачем видаткових накладних та акту звірки взаєморозрахунків від 20.10.2011 (з карткою рахунку 631) датою першого надходження товару, щодо якого утворилась заборгованість, є 01.09.2011.

За встановлених обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої та апеляційної інстанцій про те, що станом на дату проведення перевірки та складання акту перевірки за укладеним позивачем договором №МГ01/10/2007-01 від 01.10.2007 строк позовної давності, встановлений ст.256, ст.257, ч.1, ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України, не минув.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставними доводи касаційної інстанції про те, що заборгованість позивача по договору № МГ01/10/2007-01 від 01.10.2007 є безповоротною фінансовою допомогою у вигляді кредиту, оскільки укладений позивачем договір не є кредитним договором в розумінні ст.1054 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, вірним є висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності законних підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №7526552201 від 16.01.2014, оскільки заборгованість позивача по договору № МГ01/10/2007-01 від 01.10.2007 не набула ознак безповоротної фінансової допомоги у відповідності до вимог пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №7026552206 від 16.01.2014, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення слугував висновок відповідача про порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», внаслідок несвоєчасного надходження на територію України товару за контрактом № 01-АВН-804 від 17.09.2012 на суму 186 553,13 євро (еквів. 1 588 067,1 грн.), кількість днів прострочення - 1, на суму 110 922,28 євро (еквів. 1 355 843,51 грн.), кількість днів прострочення - 3, за період з 07.06.2013 по 31.10.2013ґ

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Пунктом 3 постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 № 475 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

За змістом ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Колегія судів касаційної інстанції зазначає, що розглядаючи справу по суті в цій частині позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій помилково не дослідили та не встановили обставини справи щодо дати фактичного перетину товаром, імпортованим позивачем за контрактом №01-АВН-804 від 17.09.2012, митного кордону України з метою встановлення наявності або відсутності порушення позивачем строку надходження на територію України товару за вказаним контрактом.

Таким чином, колегія суддів не вбачає, що судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №7026552206 від 16.01.2014 винесено з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення п.86.9 ст.89 Податкового кодексу України, оскільки застосована цим судом редакція статті не була чинною на момент прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що положення п.86.9 ст.89 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент прийняття відповідачем спірних податкових повідомлення-рішень, зобов'язують контролюючий орган прийняти податкове повідомлення-рішення протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили, виключно у випадку, коли грошове зобов'язання розраховується за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків, що перевіряється (позивача), предметом якого є податки та/або збори. Проте, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає, що такі обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування по справі, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2014 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №7026552206 від 16.01.2014 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України. А в іншій частині позовних вимог - підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №7026552206 від 16.01.2014 та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. В іншій частині - постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний