Ухвала суду № 52079662, 29.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Київ К/800/57189/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014

та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2014

у справі № 806/3114/14

за позовом Виробничо-комерційної фірми «Урарту»

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційна фірма «Урарту» звернулась до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0005082200 від 14.03.2014.

Поставною Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014, позовні вимоги задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової документальної перевірки ВКФ «Урарту» з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК» Автомобільні дороги України» за листопад 2013 року, складено акт № 276/2210/13577250 від 13.02.2014, в якому встановлено порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає перерахуванню до бюджету у сумі 201 523 грн. за листопад 2013 року.

14.03.2014 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005082200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 251 904 грн. у т.ч. 201 523 грн. основного платежу та 50 381 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що ВКФ «Урарту» мала господарські взаємовідносини з ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», яке є установою державної форми власності. Сторонами не заперечується факт надання контрагенту позивача ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» послуг спеціальними машинами та механізмами, а також постачання асфальтобетонної-дрібнозернистої щільної суміші по господарських договорах від 18.10.2013 № 49-02.

Відповідач в акті перевірки вказує, що зважаючи на те, що постачання асфальтобетону, бітуму бнф 60/90 та надання послуг філії Романівський Райавтодор» підпадає під визначення об'єкта оподаткування, а датами виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість є листопад 2013 року, то ВКФ «Урарту» повинно було відобразити податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з філією Романівський Райавтодор ДП «Житомирський облавтодор» у листопаді 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Наведена норма встановлює виключення із загального правила визначення моменту виникнення податкового зобов'язання, виходячи із конкретних особливостей здійснення окремих операцій, який визначається за касовим методом, враховуючи несвоєчасність розрахунків певних категорій покупців товарів (робіт, послуг).

В судовому порядку встановлено, що розрахунок за поставлені товари та надані послуги мав відбутися після надходження бюджетного фінансування для ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», отже податкова накладна на поставлені товари має бути виписана лише після надходження коштів.

Однак, ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» по господарському договору від 18.10.2013 № 49-02 перед ВКФ «Урарту» наявна заборгованість, що підтверджується також рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.08.2014.

Враховуючи правила визначення моменту включення податкового зобов'язання, специфіку операцій з оплатою за рахунок бюджетних коштів, відсутністю зарахування коштів на банківський рахунок позивача, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято безпідставно.

Відповідно до встановлених обставин, за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відхилити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний