Ухвала суду № 52079659, 01.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/5205/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Харківської регіональної філії до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Харківської регіональної філії на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року,

встановив:

В серпні 2014 року Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Харківської регіональної філії (далі - філія Центру ДЗК) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова) про визнання протиправним і скасування рішення від 13.08.2014 р. № 0036761703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі філія Центру ДЗК, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову. Зазначає, що філія вчинила всі необхідні дії для сплати єдиного внеску, а незарахування коштів на рахунок органу доходів і зборів сталося з вини банку, що виключає відповідальність платника. Крім того, відповідачем порушена процедура прийняття оскаржуваного рішення.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Станом на 22.05.2014 р. у підприємства виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 84217,36 грн, яка була самостійно ним задекларована із строком сплати до 20.05.2014 р. Фактично сума єдиного внеску сплачена підприємством 16.06.2014 р.

Рішенням ДПІ у Київському районі м. Харкова від 13.08.2014 р. № 0036761703 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 8421,75 грн (10%) та нараховано пеню в розмірі 1046,55 грн (0,1%) на суму недоїмки за період з 21.05.2014 р. по 16.06.2014 р.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Для вказаних платників єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону № 2464).

Згідно з частиною п'ятою статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

За змістом пункту 1 частини другої статті 6, частини восьмої статті 9 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний у повному обсязі обчислювати і сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Частиною десятою статті 9 Закону № 2464 встановлено, що в разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Як встановлено судами, філія Центру ДЗК у спірний період мала банківський рахунок в АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК".

З виписки по особовому рахунку підприємства в АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" вбачається, що платіжними дорученнями від 20.02.2014 р. - 28.02.2014 р. здійснено переказ грошових коштів для сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб за лютий 2014 року та першу половину березня 2014 року.

Харківське регіональне відділення АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" прийняло вказані платіжні доручення до виконання і відповідні кошти були списані з поточного рахунку філії Центру ДЗК для їх переказу до податкових органів.

12.03.2014 р. на адресу позивача надійшов лист від АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" з повідомленням про те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 р. № 107 "Про віднесення ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014 р. прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці (з 03.03.2014 р. по 02.06.2014 р.) та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК".

Листом від 13.03.2014 р. філія Центру ДЗК повідомила ДПІ у Київському районі м. Харкова про ситуацію, яка склалась, та зазначила, що 07.03.2014 р. з банківської виписки філія дізналась про непроведення переказу грошових коштів для сплати єдиного внеску та прибуткового податку до бюджету, а також про повернення цих коштів на рахунок філії.

За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач після повернення коштів на його рахунок мав достатньо часу для вирішення питання про сплату єдиного внеску до закінчення граничного строку сплати (20.05.2014 р.) за допомогою інших банківських установ, та ухвалили рішення про відмову в задоволенні позову.

З висновками судів погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на повно і всебічно встановлених обставинах справи та їх належній правовій оцінці.

Так, суди не з'ясували: чи означало повернення коштів на рахунок філії Центру ДЗК можливість підприємства ними розпоряджатися, враховуючи введення в ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" тимчасової адміністрації; коли така можливість з'явилась; з якого банківського рахунку підприємство сплатило суму єдиного внеску та з чиєї вини відбулося несвоєчасне перерахування коштів до бюджету.

Суди не перевірили доводи позивача про фактичну виплату заробітної плати працівникам після закінчення роботи тимчасової адміністрації НБУ з коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не проаналізували, з яким моментом чинне законодавство України пов'язує обов'язок платника сплачувати єдиний внесок (при нарахуванні або одночасно з виплатою заробітної плати тощо).

Залишилось нез'ясованим також питання про те, за який період виникла спірна сума недоїмки та який був строк її сплати, оскільки зі встановлених судами обставин справи незрозуміло, чому 20 травня 2014 року є останнім днем сплати єдиного внеску за лютий 2014 року і першу половину березня 2014 року.

Неповне встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, згідно із статтею 227 КАС України є підставою для скасування ухваленого ними судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Харківської регіональної філії задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.