Рішення № 5207963, 27.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/7727.04.09 За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

житлового фонду»Соломянської районної у місті Києві ради

До Приватного підприємства «Кіман-735»

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача 1) Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства

Соломянського району м. Києва

2) Соломянська районна у місті Києві державна адміністрація

Про стягнення 78747,17 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивачаМойсик М.В. по довіреності № 21 від 12.01.2009р.

Від відповідачане зявився

Від третьої особи-1 Мойсик М.В. по довіреності № 8 від 09.01.2009р.

Від третьої особи-2не зявився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у місті Києві ради про стягнення з Приватного підприємства «Кіман-735»78747,17 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору №6115ж від 12.06.2007р., не сплатив позивачу орендну плату в сумі 56058,66 грн. за період з квітня 2008 року по листопад 2008р, вартість наданих послуг за аналогічний період в сумі 1469,50 грн., пеню в сумі 21219,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2009р. порушено провадження у справі № 36/77, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Соломянського району міста Києва та Соломянську районну у місті Києві державну адміністрацію, розгляд справи призначений на 02.03.2009р.

Представник третьої особи-1 Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Соломянського району міста Києва, в судовому засіданні 02.03.2009р. надав суду письмові пояснення, в яких позов підтримує в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 30.03.2009р.

До початку розгляду справи 16.03.2009р. через канцелярію суду від третьої особи-2 - Соломянської районної у місті Києві державної адміністрації, надійшов письмовий відзив, у якому вона позовні вимоги повністю підтримує та просить суд розглядати справу без участі повноважного представника.

Судове засідання, призначене на 30.03.2009р. не відбулося, оскільки суддя Трофименко Т.Ю. з 23.03.2009р. по 03.04.2009р. включно перебувала на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2009р. розгляд справи було призначено на 27.04.2009р.

В судовому засіданні 27.04.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав суду додаткові письмові пояснення.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 02.03.2009р., не зявився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 09.02.2009р., від 02.03.2009р. та від 06.04.2009р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала суду направлялась на адреси відповідача, зазначені в позовній заяві та в Довідці з Єдиного державного реєстру фізичних осіб та фізичних осіб підприємців Серії АВ № 986738.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи-1 Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

12.06.2007р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Соломянського району міста Києва (далі орендодавець) та Приватним підприємством «Кіман-735»(далі відповідач, орендар), на підставі розпорядження Соломянської районної у місті Києві державної адміністрації № 1070 від 12.06.2007р., був укладений договір № 6115ж оренди нежилого приміщення площею 65,2 кв.м. в будинку № 14 по вул. Василенка в м. Києві.

Строк дії вищевказаного договору сторони встановили з 12.06.2007р. по 12.05.2010р. ( п. 9.1 договору).

Орендна плата на момент укладення договору становила 5033,35 грн. (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.9 договору оренди орендар зобовязався сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

За актом прийому-передачі від 12.06.2007р. орендодавець передав обумовлене в договорі приміщення орендарю.

Рішенням Соломянської районної у м. Києві ради від 19.12.2007р. № 218 «Про утворення комунальних підприємств»було створено Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у м. Києві ради (далі позивач).

Згідно розпоряджень Соломянської районної у місті Києві державної адміністрації від 29.12.2007р. № 2492 «Про проведення інвентаризації майна Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Соломянського району м. Києва», від 01.02.2008р. № 141 «Про затвердження статуту Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у м. Києві ради»балансоутримувачем приміщення за адресою: вул. Василенка, 14 з 01.04.2008р. є позивач Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у місті Києві ради.

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1 Статуту майно позивача перебуває в комунальній власності територіальної громади Соломянського району м. Києва закріплюється за позивачем на праві господарського відання. Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у місті Києві ради є самостійним суб'єктом господарювання, управителем та балансоутримувачем житлових та нежитлових будинків комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва.

Відповідач, в порушення умов договору та вимог ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не сплачував орендні платежі з 01.04.2008р. по 03.11.2008р., і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 56058,66 грн.

Оцінюючи подані позивачем та третьою особою-1 докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобовязання за договором оренди № 5115ж від 12.06.2007р. в частині сплати орендної плати за період з 01.04.2008р. по 03.11.2008р. виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед позивачем становить 56058,66 грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору № 5115ж від 12.06.2007р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 56058,66 грн.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У звязку з вищезазначеним, розрахунок пені здійснюється судом відповідно до приписів вказаних норм та пункту 6.2 договору, і складає:

Сума боргу, грн.Період простроченняКількість днів простроченняПодвійна облікова ставка НБУПеня, грн. 56058,66з 01.04.2008р. по 27.09.2008р.18024%6634,89 Таким чином, підлягає стягненню пеня у сумі 6634,89 грн. Сторони домовились (пункт 3.5 договору), що крім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю. Розрахунок компенсації по платі за землю наведено в додатку № 3 до договору, що є невідємною частиною договору.

Відповідач, в порушення покладеного на нього законом та договором обовязку, зобовязання по компенсації орендодавцеві його видатків по платі за землю належним чином не виконав, у звязку з чим у нього станом на день розгляду справи в суді його заборгованість за вказаними платежами складає 1469,50 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Кіман-735»(03049, м. Київ, вул. Курська, 8, 03065, м. Київ, вул. Василенка, 14, код ЄДРПОУ 35122700) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у місті Києві ради (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) 56058 (пятдесят шість тисяч пятдесят вісім) грн. 66 коп. заборгованості, 6634 (шість тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 89 коп. пені, 1469 (одну тисячу чотириста шістдесят девять) грн. 50 коп. заборгованості по компенсації видатків по платі за землю, 641 (шістсот сорок одну) грн. 63 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Трофименко Т.Ю.