Ухвала суду № 52079629, 30.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2015 р. м. Київ К/800/59647/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуРівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал»на постановуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 рокуу справі№817/2045/13-аза позовомРівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал»доДержавної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» (далі по тексту - позивач, РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Рівному), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 04 травня 2012 року №0000601742 та від 20 липня 2012 року №0010001742.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 20 липня 2012 року №0010001742 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб всього 2232977,89 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 2034715,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 198262,89 грн.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано та відмовлено в задоволенні позову.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанцій таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року та залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких у її задоволенні просив відмовити.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 05 березня 2012 року по 10 квітня 2012 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом № 94/22-100/03361678 від 18 квітня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту «г» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19, підпункту «а» пункту 20.2 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1, підпункту «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпунктів 169.1.1, 169.1.3 пункту 169.1, підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169, пункту 171.1 статті 171 розділу IV, абзацу 7 пункту 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, що призвело до неутримання і неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 1047,66 грн., у тому числі в 4 кварталі 2010 року - 217,05 грн., у 2011 році в сумі 830,61 грн.;

- підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 54.2, підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 168.1 статті 168 та пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого утриманий у 2011 році податок на доходи фізичних осіб, станом на 31 грудня 2011 року не перерахований до бюджету в сумі 2034715,00 грн., а також встановлено несвоєчасне подання платіжних доручень до банку на сплату утриманих у відповідних періодах сум податку з доходів (на доходи) фізичних осіб за термінами сплати: 30 жовтня 2010 року, 30 листопада 2010 року, 30 грудня 2010 року, 30 січня 2011 року, 25 травня 2011 року, 20, 21, 25, 27 та 29 липня 2011 року, 17, 20 та 30 серпня 2011 року, 30 вересня 2011 року, 30 жовтня 2011 року, 30 листопада 2011 року, 30 грудня 2011 року;

- частини 2 статті 9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» та пункту 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 року № 960/8281, а саме подання податкових розрахунків за формою 1-ДФ з перекрученням даних;

- пункту 51.1 статті 51 глави 2, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, пунктів 1.1, 1.2, 3.2, 3.3. 3.4, 3.5, 3.6, 3.8 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року №46/18784, а саме подання податкових розрахунків за формою 1-ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Рівному 04 травня 2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000601742, яким РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб» на 2545151,14 грн., в тому числі на 2035762,66 грн. за основним платежем, на 509388,48 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами оскарження зазначеного рішення в адміністративному порядку, рішенням Державної податкової служби у Рівненській області від 17 липня 2012 року № 12694/10-210/174,176 податкове повідомлення - рішення від 04 травня 2012 року № 0000601742 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2035762,66 грн. залишене без змін, скарга платника податків в даній частині - без задоволення. Скасовано податкове повідомлення - рішення з податку на доходи фізичних осіб в сумі 310415,86 грн. штрафної (фінансової) санкції, а скаргу платника податків в даній частині задоволено.

На підставі зазначеного рішення ДПІ у м. Рівне 20 липня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0010001742, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 2234735,82 грн., в тому числі на 2035762,66 грн. за основним платежем, на 198972,62 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що спірним податковим повідомленням - рішенням, прийнятим за результатами адміністративного оскарження, позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2034715,00 грн. повторно, після його фактичної сплати до бюджету.

Відмовляючи в задоволенні позову у відповідній частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки станом на 31 грудня 2011 року за позивачем обліковується недоплата з податку на доходи фізичних осіб, проти чого суб'єкт господарювання не заперечував, згідно з пунктом 54.2, підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу II Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених Податковим кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Таким чином, Житомирський апеляційний адміністративний суд прийшов до висновку, що оскільки позивачем порушено правила сплати податку на доходи фізичних осіб, у податкового органу виникає обов'язок самостійно визначити суму грошових зобов'язань, що і було зроблено в ході проведення перевірки.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV з наступними змінами та доповненнями, у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №889-IV) податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.1.2 названого пункту статті 8 податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

За змістом пункту 1 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. А загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 54.2 названої статті грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України закріплено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 168.1.5 згаданого пункту якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що суми податку з доходів фізичних осіб, що визначені РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» у поданих до податкового органу податкових розрахунках форми 1ДФ, є узгодженими та підлягали сплаті до бюджету у строки, встановлені для місячного податкового періоду.

Факт сплати позивачем сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2034715,00 грн. відповідачем не заперечувався та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності донарахування позивачу грошового зобов'язання з відповідного податку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що нездійснення платником податків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у строки, визначені ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, розмір якого залежить від строку затримки такої сплати.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 226, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» задовольнити.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі №817/2045/13-а скасувати.

3. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі №817/2045/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна