Ухвала суду № 52079601, 23.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року м. Київ К/800/24512/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Моторного О.А., Лосєва А.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 по справі №2а-5067/12/1370 (№163423/12/9104) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Самбірська швейна фабрика» до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляд суду передано вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Самбірська швейна фабрика» (далі - ТДВ «Самбірська швейна фабрика», позивач) до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Самбірському районі Львівської області ДПС, відповідач) про визнання протиправними дій ДПІ у Самбірському районі Львівської області ДПС щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по питанню взаємовідносин із Українсько-польським спільним підприємством з обмеженою відповідальністю «Личаківський Лев» (далі - УПСП ТОВ «Личаківський Лев»); визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000292300 від 28.05.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 70425,00грн., з яких 60105,25грн. - основний платіж та 10319,75грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000292300 від 28.05.2012. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Самбірському районі Львівської області ДПС 26.04.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.06.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 196, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статей 216, 228 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у Самбірському районі Львівської області ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ «Самбірська швейна фабрика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по питанню взаємовідносин з УПСП ТОВ «Личаківський Лев» за період з 01.12.2010 по 31.08.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статей 216, 228 Цивільного кодексу України, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок заниження позивачем податку на додану вартість на суму 60105,25грн., в тому числі за грудень 2010 року на 5120,00грн., за січень 2011 року на 5051,00грн., за лютий 2011 року на 3731,80грн., за березень 2011 року на 3800,00грн., за квітень 2011 року на 2050,00грн., за травень 2011 року на 4197,40грн., за липень 2011 року на 24834,80грн., за серпень 2011 року на 11320,20грн.

Висновок податкового органу про порушення ТДВ «Самбірська швейна фабрика» вказаних положень законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту за господарськими операціями з УПСП ТОВ «Личаківський Лев» з огляду на нікчемність укладеного правочину, що свідчить про укладання угоди без мети реального настання правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №100/23-0/00309536 від 14.05.2012 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292300 від 28.05.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 70425,00грн., з яких 60105,25грн. - основний платіж та 10319,75грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Відповідно до положень частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних) оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено реальність спірних господарських операцій позивача з УПСП ТОВ «Личаківський Лев», що підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем контрактом на поставку швейного обладнання та запчастин до нього, видатковими накладними, податковими накладними, прибутковими накладними, рахунком-фактурою, витягом із журналу реєстрації виданих довіреностей на отримання товару; оплату за придбаний товар було проведено позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок УПСП ТОВ «Личаківський Лев». Наявність вказаних документів в акті перевірки не спростовано.

Судами також встановлено, що основним видом діяльності ТДВ «Самбірська швейна фабрика» є виробництво одягу, а тому товар (швейне обладнання) придбаний у УПСП ТОВ «Личаківський Лев» було використано позивачем у власній господарській діяльності саме з метою отримання прибутку.

Окрім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2012 у справі №2а-1811/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014, позовні вимоги УПСП ТОВ «Личаківський Лев» до ДПІ в Личаківському районі м. Львова про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково, зокрема судами спростовано висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій УПСП ТОВ «Личаківський Лев» з контрагентами. При цьому, судами встановлено наявність в матеріалах справи належних первинних документів, які засвідчують факт придбання УПСП ТОВ «Личаківський Лев» у постачальників товарно-матеріальних цінностей та факт реалізації придбаного товару контрагентам, зокрема, ТДВ «Самбірська швейна фабрика».

Враховуючи викладене та за встановлених обставин, ТДВ «Самбірська швейна фабрика» було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів для подальшого використання у власній господарській діяльності, підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів з УПСП ТОВ «Личаківський Лев».

Таким чином, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з УПСП ТОВ «Личаківський Лев».

Відтак, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000292300 від 28.05.2012 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231 та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 по справі №2а-5067/12/1370 (№163423/12/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ О.А. Моторний

___ А.М. Лосєв