Ухвала суду № 52079553, 17.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2015 р. м. Київ К/800/56891/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г., Чумаченко Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 05 червня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання незаконним рішення Одеської міської ради № 751-XXIV від 13.11.2002 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_5 та скасування державного акту.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 05 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем пропущено, встановлений ст.99 КАС України, строк звернення з позовом до адміністративного суду. При цьому ОСОБА_4 не зазначено поважних причин пропуску строку звернення до суду та наявність підстав для його поновлення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири від 15 жовтня 2002 року і він є сусідом ОСОБА_5 та сусідом ОСОБА_5 з 2002 року.

ОСОБА_4 просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради № 751- XXIV від 13.11.2002 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_5 площею 0,0235 га та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5 від 27.01.2004 року серія НОМЕР_1.

Згідно матеріалів справи, державний акт на земельну ділянку ОСОБА_5 отримала в 2004 році та почала будівництва жилого будинку, а у 2006 році отримала свідоцтво про право власності на дане домоволодіння.

Звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_6 вказує на те, що вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку на ім.'я ОСОБА_5 порушує його права та інтереси, оскільки на час звернення із даним позовом є спір щодо земельної ділянки площею 0,0100 га, розташованої по АДРЕСА_1, якою він користується з 2002 року і ОСОБА_5 посилається на цей державний акт, який, на його думку, виданий з порушенням існуючого законодавства (а.с.3).

Таким чином, предметом спору у даній справі є право користування спірною земельною ділянкою, відновлення порушеного права зі сторони третьої особи ОСОБА_5, яка, як і позивач, на підставі рішень владних органів претендує на користування землею.

Ухвалюючи рішення про залишення позову без розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спірні правовідносини, що виникли у даній справі, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що даний спір про законність рішення міської ради, яким передана у власність земельна ділянка, є адміністративно-правовим.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір про передачу земельної ділянки у власність є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Ураховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС України.

Колегія суддів дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Відповідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з частиною першою статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в адміністративній справі.

Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 28 квітня 2015 року №21-173а15.

Керуючись ст.ст. 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 05 червня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року скасувати та закрити провадження в адміністративній справі.

Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)