Рішення № 5207955, 08.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/10608.04.09

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

прозобовязання вчинити певні дії

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2, представник за дов. б/н від 23.01.2009%

від відповідача Поляков О.Е., гол. юр-т, дов. №47-ГО/09 від 26.01.2009. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі Відповідач) перерахувати грошові кошти з рахунку Позивача №2600601303114 згідно з платіжними дорученнями №9 від 20.01.2009, №11 від 20.01.2009, №12 від 21.01.2009.

Ухвалою суду від 06.02.2009 було порушено провадження у справі № 34/106, розгляд справи було призначено на 02.03.2009.

Розгляд справи відкладався, в судових засіданнях оголошувались перерви.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що 19.12.2009 між сторонами було укладено договір №3114-08 банківського рахунку (далі Договір) за умовами якого, Відповідач зобовязувався відкрити Позивачу поточний рахунок №2600601303114 у національній валюті України та здійснювати розрахунково-касове обслуговування цього рахунку.

У січні 2009 року Позивачем за допомогою системи «клієнт-банк»було направленого Відповідачу розпорядження щодо перерахування грошових коштів з рахунку Позивача №2600601303114 за наступними розрахунковими документами: платіжне доручення №9 від 20.01.2009 щодо перерахування грошових коштів в сумі 200000 грн., №11 від 20.01.2009 щодо перерахування грошових коштів в сумі 100000 грн., №12 від 21.01.2009 щодо перерахування грошових коштів в сумі 17000,00 грн.

Однак, Відповідач в порушення умов Договору, перерахування грошових коштів за вказаними вище платіжними дорученнями не здійснив.

Відповідач проти позову заперечив з тих, підстав, що з урахуванням п.1.112 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» Відповідач, оскільки не зміг виконати розрахунковий документ на списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством термін у звязку з недостатністю коштів на своєму кореспондентському рахунку, узяв розрахунковий документ платника на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком 9804.

При цьому, Відповідач зазначив, що його дії ґрунтуються на правових нормах чинного законодавства, а саме, ст.ст.7,55 Закону України «Про національний банк України», ст.ст.66,80,85 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

У ході проведення судового засідання 08.06.2009 представник Позивача надав платіжні доручення №11 від 20.01.2009 щодо перерахування 100 000 грн. на р/р №26009380764881 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012 та №12 від 21.01.2009 щодо перерахування 17000 грн. на р/р 26009380764881 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», які були проведені банком 17.02.2009 та 18.02.2009 відповідно, про що свідчать відтиски штампів на них.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 припинено провадження у справі №34/106 в частині зобовязання перерахувати грошові кошти з рахунку Позивача №2600601303114 згідно з платіжними дорученням №11 від 20.01.2009, №12 від 21.01.2009.

За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2008 між Позивачем (Клієнт) та Відповідачем (Банк) укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого, Банк відкриває Клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та/або іноземній валюті, у тому числі рахунки зі спеціальним режимом використання, і здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку (ів) Клієнта у відповідності до вимог чинного законодавства України, в т.ч. до нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього Договору. У подальшому рахунок (ки) Клієнту відкривається (ються) на підставі його письмової заяви та інших документів, передбачених нормативними актами НБУ, і обслуговуються до умов цього договору та чинного законодавства.

У відповідності до п.3.2.1 договору Клієнт має право безперешкодно розпоряджатися коштами на своєму рахунку (ах) з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком випадків примусового списання (стягнення).

19.12.2008 між сторонами у справі укладено договір №3114-08 на розрахункове обслуговування з використанням системи «клієнт-банк»/системи «Інтернет-Банкінг»(далі Договір на розрахункове обслуговування), відповідно до п.1.1 якого, Клієнт доручає, а Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування за поточним рахунком Клієнта в національній валюті та/або іноземній валюті №2600601303114 з використанням програмно-технічного комплексу «клієнт-банк»/ «інтернет-банкінг»в порядку, передбаченому Договором банківського рахунку від 19.12.2008 №3114-08, цим договором та згідно з чинним законодавством.

Пунктом 2.1.3 Договору та п.2.1.2 Договору на розрахункове обслуговування передбачено, що Банк зобовязаний своєчасно виконувати розпорядження Клієнта на списання коштів з рахунку.

Позивачем за допомогою програмно-технічного комплексу «клієнт-банк»було надано Відповідачу платіжне доручення №9 щодо перерахування 200000 грн. на р/р 26009380764881 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, одержувач ТОВ «Платьожка»

Відповідно до п.2.1.2 Договору на розрахункове обслуговування розрахункові документи, що надійшли протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, виконуються наступного робочого дня або за згодою Банку того ж дня з оплатою цієї послуги згідно з тарифами на операції та послуги Банку.

30.12.2008 між сторонами у справі складено та підписано Акт про здійснення інсталяції/переінсталяції системи «клієнт-банк»/системи «Інтернет-Банкінг».

21.01.2009, 23.01.2009 Позивач звернувся до Відповідача та просив виконати його розпорядження щодо перерахунку грошових коштів за платіжними дорученнями.

Відповідач у відповідь на лист від 21.01.2009 повідомив, що зважаючи на ситуацію, що склалась на фінансовому ринку України на даний момент у Банку виникли певні труднощі, що призвели до погіршення його платоспроможності.

Для стабілізації фінансового стану Банку, Постановою Правління Національного банку України №19/БТ від 20.01.2009, в ТОВ «Укрпромбанк»було введено тимчасову адміністрацію.

Відповідач пояснив, що працює над покращенням ліквідності за рахунок залучення коштів НБУ, стратегічних інвесторів, юридичних осіб та інших пасивів та вживає всіх можливих заходів щодо виконання зобовязань за платіжними дорученнями в найкоротші терміни.

Пунктом 11.15 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валют», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 визначено, що банк повертає електронний розрахунковий документ без виконання згідно з главою 2 цієї Інструкції, про причину повернення якого повідомляє клієнта засобами системи (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої електронний розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (п.3 ст. 1066 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі статтею 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Що ж стосуються посилання Відповідача на Постанову Правління Національного банку України №19/БТ від 20.01.2009 про призначення строком на 1 рік, з 21.01.2009 до 21.01.2010 тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів з 21.01.2009 до 21.07.2009.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобовязань за Договором.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 85 Закону потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом зобовязання Відповідача здійснити перерахування коштів за спірним платіжним дорученням №9 від 20.01.2009 на р/р 26009380764881 КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012 в сумі 200000 грн.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Положення про мораторій лише надають можливість банкам відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів клієнтів банку, шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Враховуючи той факт, що Позивач звернувся до суду після призначення тимчасової адміністрації в Банку та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, судові витрати у розмірі 50% покладаються на кожну з сторін.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) здійснити переказ грошових коштів з поточного рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №2600601303114 (01190, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за платіжним дорученням №9 від 20.01.2009 щодо перерахування 200000 (двохсот тисяч) грн. на р/р 26009380764881 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, призначення платежу оплата за товар (препайд-продукція), згідно договору №8 від 01.12.2008, в т.ч. ПДВ 30833 грн. 33 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325, к/р 32000175001 в Головному управлінні НБУ по Києву та Київській області, МФО 321024, ідентифікаційний код 19357325, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01190, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття. СуддяСташків Р.Б.