Ухвала суду № 52079499, 30.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року м. Київ К/9991/1631/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Стеценка О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року

у справі № 2а-9874/10/2670

за позовом Дочірнього підприємства «Маркет-Плазо»

до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в Одеській області (правонаступником якого є Головне управління Міндоходів в Одеській області)

про скасування рішення про застосування штрафних (фасових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнє підприємство «Маркет-Плазо» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в Одеській області (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення РУ Департаменту САТ ДПА в Одеській області від 31 грудня 2009 року № 150531.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2010 року позов був задоволений повністю. Скасовано рішення РУ Департаменту САТ ДПА в Одеській області від 31 грудня 2009 року № 150531 про застосування фінансових санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі РУ Департаменту САТ ДПА в Одеській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - РУ Департаменту САТ ДПА в Одеській області його правонаступником - ГУ Міндоходів в Одеській області.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно договору оренди № 14 від 01 червня 2007 року, укладеного між ТОВ «Господарник» (орендодавцем) та ДП «Маркет-Плазо» (орендарем), орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування на умова оренди нежитлове приміщення, що знаходиться на 1-му поверсі Торговельного корпусу, що розташований за адресою: 65012, м. Одеса, пров. Семафорний, 4 (арк. справи 3037).

ДП «Маркет-Плазо» мало право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами у період з 28 серпня 2009 року по 28 серпня 2010 року за місцем здійснення діяльності: м. Одеса, пров. Семафорний, 4, крамниця, що підтверджується відповідними ліцензіями (арк. справи 39-40).

РУ Департаменту САТ ДПА в Одеській області була проведена позапланова виїзна перевірка з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, а саме - крамниці, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Семафорний, 4, та належить суб'єкту господарювання - ДП «Маркет-Плазо», за результатами якої складений акт від 11 грудня 2009 року № 133/32-02/32251573.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені: вимоги статей 11, 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які полягали: у зберіганні алкогольних напоїв та тютюнових виробів загальною вартістю 1356912,01 грн. у місці, яке не внесене до Єдиного реєстру місць зберігання, а саме - у крамниці по про. Семафорному, 4 у м. Одесі; у зберіганні з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, а саме - вина червоного ігристого «Red GL'AMOUR» 0,75л./11,5-13% по ціні 32,76 грн. у кількості 1-єї пляшки.

Акт перевірки був підписаний директором крамниці із запереченнями.

31 грудня 2009 року РУ Департаменту САТ ДПА в Одеській області на підставі вказаного акта перевірки прийняло рішення про застосування фінансових санкцій № 150531, яким згідно абзацами 9, 13 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосувало до ДП «Маркет-Плазо» фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 1358612,01 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у розумінні положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» поняття «місце зберігання» та «місце торгівлі» не є тотожними, з огляду на що внесення в Єдиний реєстр місця торгівлі не передбачено Порядком ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002року № 251 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Також, суд виходив з того, що податковим органом не було доведена належними та допустимими доказами факту зберігання метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, а саме - вина червоного ігристого «Red GL'AMOUR» 0,75л./11,5-13% по ціні 32,76 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Частиною 30 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єктів господарювання зберігати спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби виключно в спеціальних місцях зберігання.

При цьому, абзацом 18 статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, а місцем торгівлі у відповідності до положень абзацу 11 статті 1 цього Закону є місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів

Відповідно, вказаним Законом передбачено обов'язковість внесення відомостей саме про місце зберігання до Єдиного реєстру.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом ДПА України від 28 травня 2002року № 251 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2.1 зазначеного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до Єдиного реєстру вносяться місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, якщо суб'єкт господарювання, який здійснює реалізацію і збереження алкогольних напоїв та тютюнових виробів в одному торгівельному приміщенні (будівлі), не має відокремленого від об'єкта роздрібної торгівлі місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, то у такого суб'єкта господарювання відсутні підстави для внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання, з огляду на його відсутність.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності, встановленої абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до положень частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Частиною 2 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт зберігання метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, а саме - вина червоного ігристого «Red GL'AMOUR» 0,75л./11,5-13% по ціні 32,76 грн. податковим органом надано не було, з урахуванням того, що у переліку алкогольних напоїв, які знаходяться на реалізації у крамниці, розташованій за адресою: м. Одеса, пров. Семафорний, 4, та який був наданий позивачем під час перевірки, немає такого алкогольного напою як вино червоно ігристе «Red GL'AMOUR» 0,75л./11,5-13% по ціні 32,76 грн. (арк. справи 118-130), а у фіскальному чеку № 0065 від 11 грудня 2009 року, доданому перевіряючими до перевірки, було вказано про реалізацію позивачем вина напівсолодкого «Orea» вартістю 30,12 грн. (арк. справи 20).

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного рішення про застосування фінансових санкцій та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ГУ Міндоходів в Одеській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна