Ухвала суду № 52079208, 01.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/58558/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,

за участю: представника відповідача Павлишина М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року

у справі № 820/13471/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Східна хвиля»

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж-10»,

про визнання протиправної та скасування постанови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю компанія «Східна хвиля» (далі - ТОВ «Східна хвиля») звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області (далі - Інспекція), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції № 8/7/20-1304 від 27 лютого 2014 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, позов задоволено, скасовано спірну постанову Інспекції.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування судами обставин справи, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що Інспекцією правомірно прийнято спірну постанову. Суди, встановивши, що позивач не здійснює експлуатацію об'єкта будівництва, який перевірявся, не взяли до уваги докази (матеріали відеозйомки, фіскальний чек та інші) які свідчать про зворотнє. Також вказує, що судами проігноровано клопотання про витребування доказів, що свідчить, на думку відповідача, про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин у справі.

В судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримала та просила суд задовольнити її з підстав, викладених в ній.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що 13 лютого 2012 року посадовими особами Інспекції із залученням старшого оперуповноваженого по ОВС УДСБЕЗ ГУ МВСУ в Харківській області Юмікова А.Л. відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.11 № 533, на підставі листа ГУМВСУ в Харківській області від 04 лютого 2014 року вх. № 7/20-11м та наказу Інспекції від 10 лютого 2014 року № 223 проведено позапланову перевірку у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил газового заправника СГЗ-10 на існуючій АЗС ТОВ «Східна хвиля» за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, сел. Лісне (731 км а/д Харків-Москва).

За результатами проведення вказаної перевірки складено Акт-223-А перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13 лютого 2014 року, яким встановлено факт експлуатації закінченого будівництвом об'єкту - стаціонарного газового заправника СГЗ-10 на АЗС за вказаною адресою без прийняття його в експлуатацію.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 17 лютого 2014 року складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким встановлено, що стаціонарний газовий заправник СГЗ-10 розташований на існуючій АЗС за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, сел. Лісне (731 км а/д Харків-Москва), експлуатується без прийняття в експлуатацію, чим, порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений Постановою КМУ № 461 від 13.04.2011 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів».

На підставі вказаних документів відповідачем прийнято спірну постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 8/7/20-1304 від 27 лютого 2014 року, згідно з якою позивачем порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та визнано його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 1096200 гривень.

Вважаючи вказану постанову Інспекції протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом про її скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не здійснював експлуатацію об'єкта будівництва, що підтверджується договорами оренди АЗС, на якій і розміщений стаціонарний газовий заправник СГЗ-10, тому не може нести відповідальність за його експлуатацію з порушенням вимог закону. Крім того, суд першої інстанції виходив з порушення Інспекцією процедури проведення перевірки.

Суд касаційної інстанції вважає передчасними такі висновки судів, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Ч. 8 ст. 39 вказаного закону визначено принцип, відповідно до якого експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

П. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачена відповідальність, зокрема, за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію.

Так, відповідно до змісту п. 6 ч. 2 ст. 2 зазначеного закону суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Суди, посилаючись на договір оренди автозаправної станції № 2 від 21 липня 2010 року (з подальшою його пролонгацією), укладеного між ТОВ «Східна хвиля» (орендодавець) та ТОВ «Престиж 10» (орендар), встановили, що на момент проведення перевірки експлуатацію атозаправочної станції, в тому числі і стаціонарного газового заправника СГЗ-10 здійснювало саме ТОВ «Престиж 10», а не ТОВ «Східна хвиля», тому останнє не може нести відповідальність за його використання без введення його в експлуатацію.

Проте, роблячи такий висновок суди не дослідили всіх належних та допустимих доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, а також не дали оцінку доводам відповідача, що експлуатацію вказаного газового заправника СГЗ-10 здійснювало саме ТОВ «Східна хвиля».

Так, в порушення норм процесуального права, судами не витребувано та не досліджено оригінали документів, що посвідчують договірні відносини ТОВ «Престиж 10» і ТОВ «Східна хвиля» з приводу оренди газового заправника СГЗ-10 та чи надавались вказані документи посадовим особам Інспекції під час здійснення перевірки та/або розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

При цьому варто зазначити про обізнаність представника ТОВ «Східна хвиля» про проведення Інспекцією перевірки об'єкту будівництва та розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про що свідчить протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17 лютого 2014 року, копія якого вручено директору ТОВ «Східна хвиля» Полянському Ю.А.

Крім того, при розгляді спорів цієї категорії суди мають з'ясовувати питання щодо наявності в діях суб'єкта містобудування складу правопорушення, зокрема, факту закінчення будівництвом відповідного об'єкта, наявності на той момент встановленого законодавством обов'язку вводити об'єкт в експлуатацію, невведення в експлуатацію та використання об'єкта, закону, який би встановлював відповідальність за невиконання обов'язку із введення в експлуатацію, а також дотримання строків притягнення до публічної відповідальності.

З цього приводу суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності 12 березня 2011 року, визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії. Цей Закон не містить темпоральних застережень, зокрема про поширення його дії на відносини, які виникли до набрання ним чинності.

З дня набрання чинності у листопаді 1994 року Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», ст. 1 якого встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію. Вперше таке положення закріплено у вказаному Законі 24 жовтня 2000 року шляхом доповнення частини першої зазначеної статті абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями (Закон України від 21 вересня 2000 року N 1988-III).

19 січня 2012 року Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» викладено у новій редакції, п. 6 ч. 2 ст. 2 якої передбачає, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», зокрема, положення п. 6 ч. 2 ст. 2 щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності цим Законом.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

В контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.

Ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, логічним висновком має бути судження про те, що обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі № 21-433а13, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права відповідно до ст. 2442 КАС України.

Отже, розглядаючи спір суди повинні з'ясувати чи зобов'язане було ТОВ «Східна хвиля» як замовних будівництва та власник об'єкта будівництва вводити в експлуатацію такий об'єкт будівництва та чи передбачалась відповідальність за невиконання вказаного обов'язку відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» в редакції від 19 січня 2012 року, а також чи дотримано строки притягнення позивача до відповідальності.

Без з'ясування всіх вказаних обставин неможливо перевірити законність спірної постанови Інспекції № 8/7/20-1304 від 27 лютого 2014 року.

За таких обставин, судами не досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведені порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій унеможливлюють постановлення законного та обґрунтованого рішення в даній справі, оскільки без їх виправлення неможливо повно, всебічно та об'єктивно дати оцінку спірним рішенням відповідача.

Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судами порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: