Ухвала суду № 52079201, 01.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м. Київ К/800/60444/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року

у справі № 808/5762/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сот Плюс»

до Запорізької митниці Міндоходів

про скасування рішення та картки відмови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сот Плюс» (далі - ТОВ «Сот Плюс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 112050000/2013/000232/2 від 05 квітня 2013 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112050000/2013/00304 від 05 квітня 2013 року за ВМД № 112050000/2013/006652 від 27 березня 2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, позов задоволено: скасовано рішення відповідача про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації.

У касаційній скарзі митний орган, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, подані позивачем для митного оформлення товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості товару. Крім того, зазначає, що надані декларантом документи містили розбіжності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що 03 червня 2011 року між ТОВ «Сот Плюс» (Покупець) та «Delmar trade group inc.» (Продавець) укладено контракт № DLM/030611, згідно з яким продавець поставив покупцю (специфікація № 49 від 05 березня 2013 року до контракту) феросилікомарганець марки SiMn 60/14, хімічний склад: Mn 60,28%, Si 15,12%, Р 0,284%, S 0,024%, С 2,01% max, Fe balance/залишок, розмір фракції: 10-100 мм - 96,40%; понад 100 мм - 1,10%; менш як 10 мм - 2,50%. Упакований у 25 біг-бегах. Вага - 25000,00 кг., на умовах CFR (Інкотермс 2010).

З метою митного оформлення товару позивачем 26 березня 2013 року подано відповідачу митну декларацію №112050000/2013/006537 на митне оформлення вказаного товару та документи, необхідні для митного оформлення товару. Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом та склала 33750,00 доларів США (1,35 доларів США за 1 кг. товару), що в гривнях 269763,75 гривень.

26 березня 2013 року відповідачем прийнято рішення про взяття проб і зразків товарів для визначення хімічного складу товару та відсотковий вміст елементів відповідно до Акту № 36 від 26 березня 2013 року.

В подальшому, відповідно до Висновку Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142001800-0231 від 02 квітня 2013 року вказано, що визначені в результаті дослідження показники не суперечать інформації зазначеній у гр. 31 митої декларації в частині назви товару.

З урахуванням тривалого періоду проведення експертизи товару позивачем 27 березня 2013 року з метою випуску товару у вільний обіг подано тимчасову митну декларацію № 112050000/2013/006652, в якій позивач визначив митну вартість товару за основним (першим) метод її визначення.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем надано наступні документи: картка обліку особи яка здійснює операції з товарами № 112/2012/0000152 від 23 жовтня 2012 року, міжнародна автомобільна накладна № 832 від 25 березня 2013 року, коносамент ODS 0150 від 05 лютого 2013 року, сертифікат якості та ваги від 05 березня 2013 року, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціальними експертними організаціями WB/4140 від 08 лютого 2013 року, розрахунок ціни (калькуляція) від 05 березня 2013 року, рахунок фактура DLM 05/03/2013 від 05 березня 2013 року, пакувальний лист від 05 березня 2013 року, зовнішньоекономічний договір DLM/030611 від 03 червня 2011 року, додаткові угоди до договору № 5 від 27 серпня 2012 року, № 4 від 28 травня 2012 року, № 49 від 05 березня 2013 року, довідка про проведення декларування валютних цінностей 38934 Орджонікідзевської ДПІ від 15 січня 2013 року, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару 9000 Екол. декл. 22342 від 20 березня 2013 року, декларація про походження товару DLM 05/03-2013 від 05 березня 2013 року, екологічна декларація 22342 від 20 березня 2013 року, прайс-лист від 05 березня 2013 року.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів у відповідача виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товарів.

Таким чином, не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товару у митній декларації, митний орган запропонував позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товарів.

На вимогу митного органу позивачем надано такі додаткові документи: договір між виробником та продавцем товару № DLM24/01-13 від 24 січня 2013 року та додаткові угоди № 1 від 26 січня 2013 року, № 1 від 24 січня 2013 року; комерційний інвойс № М1/ЕХР/800/12-13 від 30 січня 2013 року; проформа-інвойс № М1/SOT/2401/2013 від 24 січня 2013 року; SWIFT на передплату № 552144 від 28 січня 2013 року; експортна декларація від 02 лютого 2013 року; цінова інформація з Інтернету щодо вартості феросилікомарганця на 15 березня 2013 року. також вказано про неможливість надання інших документів.

Оскільки позивач, на думку митного органу, не зміг підтвердити заявлену митну вартість товару, митним органом скориговано митну вартість товарів на рівні 44250,00 доларів США та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2013/000232/2 від 05 квітня 2013 року, в якому митний орган самостійно визначив митну вартість товару за резервним методом її визначення, вказавши про неможливість застосування попередніх методів.

Вказане рішення мотивоване тим, що контракт між виробником та продавцем товару № DLM24/01-12 від 24 січня 2013 року, додаткова угода № 1 від 24 січня 2013 року до вказаного контракту, специфікація № 1 від 24 січня 2013 року до вказаного контракту містять розбіжності щодо умов поставки товару, в контракті зазначено умови поставки CIF згідно з Інкотермс 2010, в митній декларації вказано CFR; SWFT на передплату № 552144 від 28 січня 2013 року не містять посилань ані на контракт, ані на партію вантажу, що не дає можливості однозначно ідентифікувати поставку. Крім того вказано, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості.

Коригування митної вартості товару стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/00304 від 05 квітня 2013 року.

В подальшому позивач подав відповідачу нову митну декларацію № 112050000/2013/007612 від 05 квітня 2013 року, платежі за якою склали 72860,19 гривень ПДВ та 10610,71 гривень ввізного мита та переплата в результаті застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товару - ПДВ 17288,86 гривень, ввізного мита 2517,80 гривень.

21 травня 2013 року, протягом дії гарантійних зобов'язань, позивач звернувся до відповідача листом № 7432 з вимогою про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2013/000232/2 від 05 квітня 2013 року та додатково надав відповідачу документи за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом на рівні заявленої декларантом, в тому числі: копію висновку від 15 травня 2013 року про незалежну оцінку ринкової вартості товару згідно з комерційним інвойсом № DLM05/03-2013 від 05 березня 2013 року до контракту № DLM/030611 від 03 червня 2011 року, виконаний ООО «Крестон Джи Си Джи Эдвайзори»; копія листа MORTEX (ІNDIA) від 29 березня 2013 року з перекладом; копія сертифікату відповідності та ваги № WB/4140 від 08 лютого 2013 року; каталог продукції MORTEX (ІNDIA) (інформація з Інтернету); акт про рух товару та про сплату податків за відвантажений товар виробника; свідоцтво, видане акцизним управлінням виробника.

Листом від 27 травня 2013 року № 07-04-23-24/3851 відповідач відмовив позивачу у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2013/000232/2 від 05 квітня 2013 року, оскільки надані документи для підтвердження рівня заявленої митної вартості товарів не дають можливості митному органу остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару та містять розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару.

Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача були в наявності всі документи для визначення митної вартості товарів, які імпортуються, за ціною договору, в той час як митним органом не доведено, що документи, надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Чч. 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із чч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, варто зазначити, що митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Інші доводи митного органу, вказані ним під час судового розгляду справи, обґрунтовано спростовано судами першої та апеляційної інстанцій.

Так, доводи митного органу щодо наявності розбіжностей в умовах поставки товару спростовуються тим, що відповідно до п. 2 договору № DLM 030611 від 03 червня 2011 року товар поставляється на умовах CIF Одеса (Інкотермс, 2010), якщо інше не обумовлено у додатках до контракту. В той же час, п. 4 додатку № 49 від 05 березня 2013 року (на поставку спірної партії товару) до контракту № DLM 030611 від 03 червня 2011 року, визначено умови поставки саме CFR Одеса (Інкотермс, 2010), про що обґрунтовано вказано судами.

Стосовно доводів митного органу про відсутність у документі SWIFT на передплату № 552144 від 28 січня 2013 року посилань ані на контракт, ані на партію вантажу, судами обґрунтовано спростовано такі доводи, оскільки у вказаному документі міститься посилання на Prоforma invoice № MI/SOT/2401/2013 від 24 січня 2013 року, тобто на рахунок який виставлено виробником продукції (MORTEX India) постачальнику продукції (Delmar trade group inc.). Також вірно зазначено, що в рахунку є посилання на контракт, що дає змогу ідентифікувати поставку даної партії товару.

Посилання митного органу на наявну в нього інформацію про вартість товару, яка відрізняється від задекларованої митної вартості, не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Окремо варто зауважити, що митним органом витребовувались у декларанта додаткові документи без зазначення які з відомостей вони можуть підтвердити, що відповідно не узгоджується з наданими митному органу законом повноваженнями.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що подані позивачем документи, у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, скасувавши рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: