Ухвала суду № 52078918, 17.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Київ К/800/32699/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Чумаченко Т.А. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою приватного підприємства фірма "МГТ" про зупинення виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі № 804/8955/13-а за позовом приватного підприємства фірма "МГТ" до начальника управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозової Наталії Миколаївни про визнання незаконними дій, скасування рішень, -

в с т а н о в и л а:

Приватне підприємство фірма "МГТ" звернулося в суд з позовом до начальника управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозової Наталії Миколаївни, в якому просило: визнати незаконними дії відповідача при прийнятті рішення № 111 від 16.04.2013 року; скасувати, як прийняте з порушенням діючого законодавства і Конституції України рішення № 111 від 16.04.2013 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що, приймаючи оскаржуване рішення відповідач не дотримався вимог законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, приватне підприємство фірма "МГТ" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позов.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 12.03.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області було проведено перевірку позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2010 року до 01.01.2013 року.

За результатами перевірки 12.03.2013 року складено акт № 36, яким встановлено порушення позивачем правильності нарахування та сплати страхових внесків за 2010 рік, а саме, виявлено заниження сум фактичних витрат на оплату праці та повноти відображення у звітності сум у вигляді заробітної плати, що включається до складу загального оподаткованого доходу. Актом перевірки зафіксовано порушення пункту 2 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 4.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, підпункту 1 пункту 2 статті 6, пункту 1 статті 7, пунктів 5, 6, 7, 12 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". На підставі акту перевірки № 36 від 12.03.2013 року щодо позивача було сформовано вимогу про сплату боргу № Ю-133 від 12.03.2013 року.

На підставі виявлених порушень, зафіксованих в акті № 36 від 12.03.2013 року начальником Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі винесено рішення № 111 від 16.04.2013 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 12802,13 грн. та донараховано 7152,69 грн. Відповідно до розрахунку фінансової санкції, який доданий до рішення № 111, фінансові санкції нараховані за період: червень, серпень, вересень, жовтень 2010 року.

Приватне підприємство фірма "МГТ", скориставшись своїм правом адміністративного оскарження рішення, звернулось з скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке рішенням від 07.05.2013 року № 9207/07/30 залишило скаргу без задоволення, а рішення № 111 від 16.04.2013 року без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що рішення про застосування відносно позивача фінансових санкцій правомірно винесене на підставі норм, які були чинні на час виникнення правовідносин, та на час настання заборгованості.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Відповідно до абзаців 5, 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходятьу рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, незважаючи на те, що заборгованість позивача виникла починаючи з 2010 року, однак накладені фінансові санкції відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" мають бути стягнуті і після 01.01.2011 року, оскільки порушення, за які застосовані фінансові санкції виникли в період дії статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто відповідно до того законодавства, яке діяло на момент виникнення порушення.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем не доведено відсутність у нього боргу зі сплати страхових внесків за період червня, серпня, вересня та жовтня 2010 року та погашення його на момент винесення рішення від 16.04.2013 року № 111.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу приватного підприємства фірма "МГТ" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: