Ухвала суду № 52078324, 30.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року м. Київ К/800/59846/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року

у справі № 826/11520/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфінком»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення- рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфінком» (надалі - позивач) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002832250 від 05 березня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0002832250 від 05 березня 2013 року.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1, ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 (надалі - Закон № 334/94-ВР) та пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 3619652,00 грн. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 15.02.2013 року за № 479/22.5/33548876.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивачем подано заперечення, за результатом розгляду яких податковим органом листом від 01.03.2013 року №2970/10/22.5 повідомлено позивача, що висновки, викладені в акті перевірки, залишено без змін.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 року № 0002832250, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4295289,00 грн., у тому числі за основним платежем - 3573943,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 721346,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення Державною податковою службою у м. Києві прийнято рішення від 25.04.2013 року №4091/10/12-1-03 р., яким первинну скаргу позивача залишено без задоволення, а штрафні (фінансові) санкції збільшено на 32858,00 грн. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 26.06.2013 р. № 5643/6/99-99-10-01-15, повторну скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення та рішення ДПС у м. Києві від 25.04.2013 р. №4091/10/12-1-03 - без змін.

Підставою для нарахування позивачу відповідної суми податку на прибуток стали висновки податкового органу, що цінні папери на загальну суму 14501128,00 грн. отримані позивачем безоплатно, оскільки договори купівлі-продажу цінних паперів безпосередньо між їх власником та позивачем не укладались.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, як установником управління, та ТОВ "Конкорд Капітал", як управителем, укладено Договір про управління від 03.03.2010 року за №1526/10 (надалі - Договір №1526/10).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору №1526/10, Установник управління передає Управителю цінні папери та/або грошові кошти згідно з переліком, який міститься у Додатку №1 до цього Договору в управління на строк, визначений цим Договором, а Управитель здійснює управління Майном від свого імені за плату виключно в інтересах Установника управління. Згідно п. 1.2 Договору №1526/10, передання Майна в управління не тягне за собою переходу права власності на нього до Управителя. Власником Майна залишається Установник управління. Пунктом 1.3 даного Договору передбачено, що Управитель має право від свого імені здійснювати будь-які юридичні та фактичні дії відносно Майна, зокрема використовувати його для здійснення діяльності на фондовому ринку, яка пов'язана з відчуженням (реалізацією) та/або придбанням (купівлею) цінних паперів, з урахуванням обмежень, встановлених цим Договором, в інтересах Установника управління. Пунктом п. 1.8 Договору №1526/10 визначено, що право власності на грошові кошти або цінні папери, які придбані на виконання умов Договору, а також інші права, що витікають із права власності на цінні папери, належать Установнику управління.

Також, позивачем укладено договори на брокерське обслуговування з ТОВ «Керрі-Трейд» № 790/Б/2009 від 07.10.2009 року та ТОВ «Конкорд Капітал» № Б4245/11 від 28.03.2011 року, відповідно до умов яких вказані контрагенти зобов'язались за винагороду здійснювати обслуговування позивача щодо купівлі, продажу і обміну цінних паперів.

На виконання умов вищевказаних договорів протягом 2010 року та 3 кварталів 2011 року контрагентами позивача, від його імені, придбано акції на загальну суму 14501128,00 грн.

Статтею 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 року №3480-IV визначено, що цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала) і власника та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

Відповідно до пп. 7.6.1 та пп. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Згідно з пп. 7.6.3 вказаної норми, під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» № 710/97-ВР від 10.12.1997 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів. Для здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів депозитарій має одержати ліцензію.

Відповідно до ст. 13 згаданого Закону, цінні папери, випущені в документарній формі, можуть бути переведені у бездокументарну форму та зберігатися на електронних носіях внаслідок знерухомлення цінних паперів. Обслуговування угод щодо цінних паперів у бездокументарній формі проводиться тільки учасниками Національної депозитарної системи. Для укладення на фондовій біржі угод щодо цінних паперів, які випущені в документарній формі, цінні папери мають бути знерухомлені в депозитарії, що їх обслуговує.

Згідно з п. 5 Положення «Про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів», затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року № 1001, чинного на час виникнення спірних правовідносин, розрахунки за договорами щодо цінних паперів здійснюються депозитаріями на підставі: розрахункових документів, наданих клієнтами депозитарію відповідно до договорів, що передбачають перехід права власності на цінні папери та укладені поза межами організаторів торгівлі; інформації, наданої організаторами торгівлі відповідно до укладених на цих організаційно оформлених ринках договорів щодо цінних паперів. Договори, укладені на організаторі торгівлі, виконуються виключно за принципом "поставка цінних паперів проти оплати", який реалізується у порядку, встановленому підпунктами 2.2 і 2.3 пункту 2 та пунктом 3 розділу VI цього Положення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач через торгівців цінними паперами (ТОВ "Конкорд Капітал", ТОВ "Керрі-Трейд"), на підставі вищезгаданих договорів, здійснював купівлю цінних паперів на фондовій біржі - ПАТ «Українська біржа».

Частиною 2 ст. 24 цього Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", передбачено, що торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до п. 20.19 Правил Української біржі, наслідком укладання біржової угоди в ETC є формування біржового контракту. Біржовий контракт (договір) є електронним документом, що укладається при посередництві ETC. Учасник торгів, підписавши Договір на проведення операцій на ринку цінних паперів, Договір про інформаційно-технічне забезпечення та Угоду про використання аналога власноручного підпису в ETC, погоджується з тим, що усі договори укладаються на біржі виключно на умовах, викладених у цих Правилах. Відсутність положень цих Правил у копії електронного договору, у вигляді документа на папері, посилання на ці Правила чи окремі положення цих Правил не свідчить про те, що договір укладений не у відповідності з цими Правилами.

Згідно із п.п. 20.16, 20.17 Правил Української біржі, звіт про угоди учасника містить наступні відомості: ідентифікаційний номер угоди; код цінного паперу; міжнародний ідентифікаційний номер цінного папера (ISIN); дата та час реєстрації угоди в Реєстрі угод; сукупність прав та обов'язків по угоді купівлі-продажу цінних паперів (купівля цінних паперів або продаж цінних паперів); ціна одного цінного паперу; сума угоди; кількість цінних паперів; дата проведення розрахунків по угоді; на вимогу учасника біржових торгів Біржа може надати йому Виписку з Реєстру угод, яка містить інформацію про угоди, укладені цим учасником на біржових торгах. Виписка з Реєстру угод оформлюється в паперовому вигляді і затверджується печаткою Біржі та підписом уповноваженої особи Біржі.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На підтвердження оплати придбаних цінних паперів позивачем надано звіти торгівця цінними паперами, виписки з реєстру угод, укладених на ПАТ «Українська біржа».

З огляду на приписи вищезазначених норм, а також враховуючи особливості здійснення купівлі-продажу цінних паперів та їх обліку, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надані позивачем первинні документи підтверджують факт придбання цінних паперів, а тому, висновки податкового органу, що вказані цінні папери отримані позивачем безоплатно є безпідставними.

Крім того, слід зазначити, що відповідач безпідставно посилається на порушення позивачем вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, оскільки вказані норми набрали чинності з 01.04.2011 року, тобто після здійснення відповідних господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 року у справі № 826/11520/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна