Ухвала суду № 52078284, 17.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Київ К/800/55908/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г., Чумаченко Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області на постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області про визнання неправомірною відмови у призначенні дострокової пенсії за віком та зобов'язання відповідача нарахувати та виплачувати їй дострокову пенсію за віком довічно, починаючи з 16 листопада 2007 року.

Постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року, позов задоволено частково: визнано дії управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком неправомірною та зобов'язано нарахувати та виплачувати ОСОБА_4 дострокову пенсію за віком відповідно до абз. 5 п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 10 жовтня 2013 року довічно. В решті вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з урахуванням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач має право на призначення їй пенсії достроково за віком. При цьому судами зазначено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку ( п.1 ч.1 ст. 45 цього Закону). Позивачка досягла віку 50 років 9 жовтня 2013 року, отже право на дострокову пенсії виникло з 10 жовтня 2013 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер чоловік позивачки - ОСОБА_5.

Відповідно до експертного висновку Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників за № 2242 від 27 грудня 2007 року захворювання, що призвело до смерті чоловіка позивача, пов'язане з виконанням ним обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно довідок Олександрійського військкомату ОСОБА_5 рішенням медичної комісії був визнаний годним до проходження військових зборів, призваний до військових зборів та приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 27.11.1986 року по 27 грудня 1986 року.

Позивачка, яка після смерті чоловіка не взяла повторний шлюб, досягнувши віку 50 років та маючи страховий стаж понад 20 років, 22 жовтня 2013 року звернулася до управління Пенсійного фонду в м. Олександрії та Олександрійському районі про призначення їй дострокової пенсії за віком, але їй було в цьому відмовлено через відсутність правових підстав.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що тимчасово, до прийняття відповідного закону військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, перед

Відповідно до ст.10 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_5 у період з 27.11.1986 року по27.12.1986 року брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, як військовослужбовець, а до складу військовослужбовців входять також і військовозобов'язані, призвані на військові збори, відмова відповідача в призначені ОСОБА_4 достроково пенсії за віком є неправомірною.

Таким чином суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків, що неправомірною є відмова відповідача у призначенні ОСОБА_4 пенсії, як вдові військовозобов'язаної особи, смерть якої настала внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» набрав чинності у 1992 році, до виконання ОСОБА_5 у 1986 році вказаного обов'язку, що виключає регулювання цим Законом спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)