Ухвала суду № 52078203, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/44729/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014

у справі № 804/7019/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Техноцентр"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 29.12.2012 № 0000372205.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача за період з 01.01.2012 по 30.09.2012, складено акт від 27.11.2012 № 1591/22-5/19089304, яким встановлено заниження податку на додану вартість на суму 155 005,00 грн. за період з травня 2012 року по липень 2012 року.

Вказаний висновок обґрунтовано тим, що позивач реалізував товар на ціною, яка є нижчою за ціну його придбання, у зв'язку із чим податковим органом зазначено про невідповідність цих операцій основному принципу господарської діяльності - отриманню прибутку.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 29.12.2012 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 193 756,25 грн., з яких основний платіж - 155 005,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 38 751,25 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно Прикінцевих положень ПК України, стаття 39 ПК України набирає чинності з 01.01.2013, а до цього часу діяв пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності із пп. 1.20.8 пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Підпунктом 1.20.10 пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, в порушення вимог підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на світовому ринку щодо товарів, які реалізовував позивач, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Також, слід зазначити, що доводи відповідача про не направленість діяльності позивача на одержання прибутку та його збиткову діяльність спростовується офіційно оприлюдненою звітністю позивача за 2012 рік з податку на прибуток приватних підприємств, згідно якої об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності позивача становить 446 047,00 грн.

За наведених обставин, вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 29.12.2012 № 0000372205.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль