Ухвала суду № 52078191, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/44508/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014

у справі № 804/11939/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інваріант"

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.08.2013 № 0000272201.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань здійснення експорту товарів не власного виробництва за березень 2013 року, складено акт від 24.07.2013 № 877/222/31550946, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог: пп.14.1.179, пп.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), з урахуванням норм пп.14.1.36 п.14.1, пп.14.1.231 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за березень 2013 року на суму 88 192,00 грн., та, відповідно, занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, по декларації з ПДВ за березень 2013 року на суму 88 192,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 23.08.2012 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0000272201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість на суму 132 288,00 грн., з яких за основним платежем - 88 192,00 грн. та за штрафними санкціями - 44 096,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на думку податкового органу, реалізація придбаних позивачем у ТОВ «Укрметпрокат» товарно-матеріальних цінностей, відповідно до умов договору № 33 від 25.02.2013, які у подальшому були передані ТОВ «Інваріант» на комісію відповідно до умов договору № 18-КМС від 21.02.2013, ТОВ «Метал-Вектор», без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат, дають підстави стверджувати, що купівля цих товарно-матеріальних цінностей та їх подальша реалізація на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже, не пов'язана з його господарською діяльністю.

Разом з тим, судами встановлено, що факт здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, податковими накладними.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з його контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, відповідно до п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПК України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги (стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Отже, як вірно зазначено судами, у разі експорту платником ПДВ товарів, база оподаткування визначається відповідно до п.188.1. ст.188 ПК України, а саме, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Відповідно до вимог діючого законодавства, з метою достовірного відображення обсягів експортованих товарів у податковій звітності позивач повинен відображати обсяги експортованих операцій, що підтверджені вантажними митними деклараціями, в тому звітному періоді, в якому фактично здійснено вивезення експортованих товарів за межі митної території України (дата фактичного перетину товаром митного кордону має бути зазначена у вантажній митній декларації).

Також, слід зазначити, що відповідач не врахував податкову звітність позивача, який у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року сплачує до державного бюджету суму податку на додану вартість в розмірі 10 113,00 грн. При цьому, обсяг операцій на митній території України, що оподатковується за основною ставкою податку на додану вартість становить суму 1 028 063,00 грн., проти суми 463 494,00 грн. операцій з вивезення товарів за межі митної території України.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 23.08.2013 № 0000272201.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль