Ухвала суду № 52078157, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2015 р. м. Київ К/800/33892/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіна постановуКиївського окружного адміністративного суду від 01.03.2013та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014у справі № 2а-6099/12/1070за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Транс»доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Транс» звернулось до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013202230 від 02.07.2012.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі п.1 ч.1 ст.222 КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- контролюючим органом проведена фактична перевірка позивача - господарської одиниці АЗС №2 за адресою: Київська область, м. Миронівка, вул. Червоноармійська, 2, за результатами якої складено акт № 0012/1015/22/36953912 від 14.06.2012;

- названим актом перевірки встановлено, що на АЗС №2 реалізовано паливно-мастильні матеріали та продукти харчування за готівкові кошти (безготівковий розрахунок) із застосуванням РРО, що на АЗС №2 була відсутня попередня КОРО, що невідповідність готівки на місці розрахунків складає 69,14 грн., що в КОРО № 1004003509/р не підклеєно фіскальні звітні чеки № 0009 від 09.06.2012 та № 0012 від 12.06.2012 та відсутні записи про облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень, згідно Z-звіту № 0009 від 09.06.2012 на суму 70 737,85 грн. та Z-звіту № 0012 від 12.06.2012 на суму 48 489,06 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення № 0013202230 від 02.07.2012.

Відповідач дійшов висновку щодо порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 в результаті неоприбуткування готівки після здійснення розрахункових операцій із застосуванням РРО.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки вклеювання фіскальних чеків в книгу КОРО є єдиною формою належного зберігання цих чеків, то невклеювання позивачем фіскальних чеків в книгу КОРО є неналежним зберіганням чеків, що є підставою для застосування штрафних санкцій у порядку, передбаченому п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій згідно ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 було порушення позивачем правил оприбуткування готівки після здійснення розрахункових операцій із застосуванням РРО.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального закону та вимоги заявленого позову, суд касаційної інстанції зазначає, що предметом дослідження у даній справі, перш за все, мають бути обставини, які свідчать про наявність у відповідача підстав, з якими закон пов'язує можливість для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995.

Згідно п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно абз.3 ч.1 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

При цьому, невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена саме Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995.

Наведена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 02.04.2013 по справі №21-439а12.

З огляду на вищевикладене, під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно встановити правові підстави застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій у сумі 596 134,55 грн. та дослідити фактичні обставини щодо дотримання позивачем встановлених правил оприбуткування готівкових коштів після здійснення розрахункових операцій із застосуванням РРО згідно Z-звіту №0009 від 09.06.2012 на суму 70 737,85 грн. та Z-звіту № 0012 від 12.06.2012 на суму 48 489,06 грн.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає рішення судів попередніх інстанцій такими, що прийняті з порушенням вимог, встановлених ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст.227 КАС України.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний