Ухвала суду № 52078155, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/43126/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014

у справі № 804/14073/13-а

за позовом Приватного підприємства "Прогрес"

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.05.2013 № 0001661520 та № 0001671520.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «Транс-Атлантика Сервіс» за період з 01.05.2012 по 31.05.2012 та ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011, складено акт № 981/22-1/23373844 від 27.03.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 9 227,00 грн.; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 8 787,59 грн.

На підставі акта перевірки, 20.05.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001671520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 8 788,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 2 197,00 грн. та № 0001661520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 9 227,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 2 306,75 грн.

Матеріали справи свідчать, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про те, що угоди, укладені позивачем з ПП «Транс-Атлантика Сервіс», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, було занижено податок на додану вартість та податок на прибуток.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ПП «Транс-Атлантика Сервіс» було укладено договори підряду, згідно яких підрядник бере на себе зобов'язання по встановленню електро- та сигнального обладнання топочної на об'єкті - ДДУ № 17 «Орльонок» с. Кіровське, Дніпропетровської області та виконанню робіт по встановленню ВРД (вставка розміточна дорожня).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності: податковими накладними, актами здачі-прийому робіт (послуг), актами прийому виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Оплату послуг було проведено належним чином, про що податковим органом самостійно зазначено в акті перевірки.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП «Транс-Атлантика Сервіс», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Посилання податкового органу на акт перевірки ПП «Транс-Атлантика Сервіс» від 21.12.2012 № 7204/224/3269/32694389 судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 20.05.2013 № 0001661520 та № 0001671520.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль