Ухвала суду № 52078132, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/17974/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014

у справі № 826/16194/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.06.2013 № 0004132202 та № 0004142202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» при взаємовідносинах з ПП «Арикон» та ТОВ «Євро Альянс Груп» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт № 499/22.2-10/25200734 від 29.04.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 44.1, 44.6 ст. 44, пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 097 299 грн., у т.ч.: за І квартал 2011 року на суму 456 631 грн., ІІ квартал 2011 року - 599 640 грн., ІІІ квартал 2011 року - 816 232 грн., за ІV квартал 2011 року - 224 796 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 483 270 грн., у т.ч.: за березень 2011 року на суму 365 305 грн., травень 2011 року - 172 903 грн., червень 2011 року - 348 524 грн., липень 2011 року - 401 063 грн., жовтень 2011 року - 195 475 грн.

Висновок про заниження позивачем грошових зобов'язань податковим органом зроблено з посиланням на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП «Арикон», ТОВ «Євро Альянс Груп».

Щодо господарських відносин з ПП «Арикон» контролюючий орган зазначає, що засновник вказаного підприємства - Гарматько О.В., заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства (протокол допиту); згідно акту Алчевської ОДПІ «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01 по 30.09.2011» від 10.02.2012 № 324/236-37156815, в останнього відсутні майно та інші матеріальні ресурси, необхідні для здійснення операцій купівлі - продажу, умови для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Окрім цього, під час проведення перевірки позивачем не було надано оригіналів виписок з банківських рахунків та інших документів, що б свідчили про сплату грошових коштів на користь ПП «Арикон», пояснення та документи, що свідчать про транспортування (переміщення) товару, документи, які свідчать про якість продукції або відповідність (сертифікати якості, відповідності та інші), довіреностей, які відповідно до п. 5.4 договору є обов'язковими.

Щодо ТОВ «Євро Альянс Груп» контролюючий орган зазначає, що згідно акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Євро Альянс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» за серпень 2011 року» від 01.11.2011 № 173/23-3/37228245, в останнього відсутні основні засоби, виробничі запаси, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності. Окрім цього, під час проведення перевірки позивачем не було надано оригіналів виписок з банківських рахунків та інших документів, що б свідчили про сплату грошових коштів, пояснення та документи, що свідчать про транспортування (переміщення) товару, документи, які свідчать про якість продукції або відповідність (сертифікати якості, відповідності та інші), довіреностей, які відповідно до п. 5.4 договору є обов'язковими.

04.06.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0004132202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 097 300 грн., у т.ч.: 2 097 299 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0004142202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 781 540 грн., у т.ч.: 1 483 270 грн. основного платежу та 298 270 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Матеріалами справи встановлено, що 14.02.2011 між позивачем (покупець) та ПП «Арикон» (постачальник) укладено договір постачання № 0214-11, відповідно до якого останній зобов'язується поставити та передати покупцю у власність товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його вартість на умовах даного договору. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару, що поставляється, зазначаються в накладних на передачу товару, які оформляються на кожну партію товару. Товар вважається переданим по якості з моменту підписання сторонами накладної, що оформляється при передачі товару. Товар відпускається покупцю за умови наявності довіреності, виданої особі, якій доручено отримати відповідну партію товару на складі покупця за адресою: м. Київ, вул. Академіка Білецького, 27, склад 2.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, витяг з журналу реєстрації довіреностей.

Аналогічного змісту був укладений договір між позивачем та ТОВ «Євро Альянс Груп» від 01.08.2011 № 0801-11.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надані накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, витяг з журналу реєстрації довіреностей, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати відповідності на товар, який був предметом постачання.

Між позивачем (поклажодавець) та КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (зберігач) укладено договір зберігання від 22.12.2009 № 45/2, відповідно до якого позивач може зберігати майно в окремому приміщенні (складі), що знаходиться за адресою: м. Київ, б-р. І. Лепсе, 28 склад № 2 (секція 5, 7).

Згідно довідки КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» від 05.03.2013 № 056/24-2880, адреси: м. Київ, вул. Академіка Білецького, 27 та м. Київ, бульвар І. Лепсе, 28, належать до території, що утримується вказаним підприємством.

На підтвердження подальшої реалізації товару позивачем надані договори купівлі-продажу, постачання, що укладені з ТОВ «АТЛ», ТОВ «Суматра - ЛТД», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ПАТ «Нова Лінія», ТОВ «Фоззі - Фуд», ТОВ «РУШ», ТОВ «Водолій», ТОВ «Автостандарт Україна», ТОВ «Гранд Технікс», та реєстри виданих податкових накладних.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ПП «Арикон», ТОВ «Євро Альянс».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість, господарські операції позивача із вищезазначеними контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності позивача, є реальними, та підтверджуються необхідними первинними документами, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 зазначеного Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 зазначеного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно положень п. п. 201.1, 201.6, 201.8, 201.10 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку встановлено матеріалами справи.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки чи результатів проведеної перевірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей тощо, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Оскільки, судом апеляційної інстанції встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами (ПП «Арикон», ТОВ «Євро Альянс»), що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, тому є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій з вказаними контрагентами.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний