Ухвала суду № 52078003, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/62680/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014

та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.05.2014

у справі № 821/175/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Резтех»

до 1. Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, 2. Управління державної казначейської служби України в м. Херсоні

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Резтех» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області № 0000671502 від 21.10.2013; стягнення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 701 226 грн., в т.ч.: за травень 2013 року в сумі 365 501 грн., за червень 2013 року в сумі 335 725 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Торгівельний дім «Резтех» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень, червень, липень 2013 року, складено акт № 1036/21-03-15-02/37353315 від 07.10.2013, в якому зафіксовані порушення: ст. 198, п. п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за травень 2013 року на 365 501 грн., за червень 2013 року на 335 725 грн. та завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за липень 2013 року на 44 560 грн. (внаслідок не відображення платником в декларації результатів акту перевірки від 04.07.2013 № 3104/15.4/37353315).

На підставі результатів проведеної перевірки, 21.10.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000671502 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 701 226 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 350 613 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОО «Биофуд» (Республіка Казахстан, м. Караганда) (замовник) та ТОВ «Торгівельний дім «Резтех» (Україна, м. Херсон) (виконавець) укладено договір № 106/1 від 08.01.2013, за яким виконавець надає послуги по переробці давальницької сировини в готову продукцію.

Відповідно до умов договору ТОВ «Торгівельний дім «Резтех» залучено до виготовлення продукції іншу особу - ТОВ «Таврійський союз» (Україна, м. Херсон), з яким у позивача були укладені договори № 11 від 04.01.2012 та № 102 від 12.10.2012 про переробку давальницької сировини.

На виконання вказаних договорів позивачем передано ТОВ «Таврійський союз» необхідну сировину, отримано готову продукцію, яку передано до замовника - ТОО «Биофуд» та вивезено за межі митної території України, що підтверджено копіями ВМД на вивезення готової продукції, платіжними документами, а також письмовим дозволом митного органу для переміщення товарів у митний режим переробки на митній території.

Господарські операції між позивачем та ТОО «Биофуд» оподатковані за ставкою ПДВ 0%, а операції між позивачем та ТОВ «Таврійський союз» проведено на загальних підставах - зі сплатою ПДВ та зарахуванням даних сум до складу податкового кредиту отримувача (платника) послуг.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням був висновок податкового органу про те, що фактично ТОВ «Таврійський союз» є стороною вищевказаного зовнішньоекономічного контракту, оскільки саме даним підприємством надано ТОО «Биофуд» послуги з обробки сировини, а оскільки вказані операції оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 0%, то позивачем неправомірно віднесено суми за договором з ТОВ «Таврійський союз» до складу свого податкового кредиту.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вищевказані договори є різними по своїй суті, укладені між різними сторонами та двосторонніми (перший: ТОО «Биофуд» - позивач і другий: ТОВ «Таврійський союз» - позивач). При цьому до кожного із зазначених договорів застосовується свій режим оподаткування податком на додану вартість - пільговий щодо іноземного замовника та загальний щодо вітчизняного виконавця; операції, які проведені між позивачем та фактичним виконавцем, оподатковано належним чином, із наданням усіх необхідних податкових документів, що надає позивачу право на віднесення сум за даним договором до складу свого податкового кредиту, а тому оскаржуване рішення податкового органу є протиправним та підлягає скасуванню; передчасні вимоги щодо стягнення з державного бюджету бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 701 226 грн.

Суд касаційної інстанції, враховуючи межі перегляду, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України. постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Місцем постачання послуг є: місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном (пп. «г» пп. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186 ПК України).

За змістом наведених норм послуги, надані особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, місце надання яких знаходиться на митній території України, є об'єктом оподаткування.

Таким чином, переробка давальницької сировини ТОВ «Таврійський союз» на користь ТОВ «Торгівельний дім «Резтех» є поставкою послуг на митній території України безвідносно до назви договору та його учасників, у рамках якої виконувалась така поставка. Переробка давальницької сировини була здійснена ТОВ «Таврійський союз» саме у процесі виконання своїх договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки саме за фактом виготовлення готової продукції (кришки СКО 1-82) вважаються виконаними договірні зобов'язання ТОВ «Таврійський союз» по договору № 102 від 24.10.2012 перед ТОВ «Торгівельний дім «Резтех». В результаті чого така поставка повинна оподатковуватись податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків.

Слід також зазначити, що за пп. «б» пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом.

У справі, що розглядається, ТОВ «Таврійський союз» не ввозило на митну територію України давальницьку сировину для переробки та не вивозило за її межі рухоме майно (готову продукцію). Не здійснював цього і одержувач-нерезидент.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що поставка послуг у розумінні Податкового кодексу України, яка була здійснена на митній території України підприємством, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, оподатковується за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 200.1-200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Оскільки, як встановлено в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи, операції, які проведені між позивачем та фактичним виконавцем (ТОВ «Таврійський союз») оподатковано належним чином, із підтвердженням господарських операцій первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, позивач правомірно відніс суми податку на додану вартість, сплачені в ціні наданих послуг по обробці давальницької сировини до складу податкового кредиту та правомірно сформував суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у спірному періоді.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача-1 - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний