Ухвала суду № 52077995, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/45403/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2014

у справі № 810/6085/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області № 0001542301 від 29.10.2013.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Санолія» за червень 2013 року, ТОВ «Міратон-Лідер» за квітень 2013 року, ТОВ «Норк-Плюс» за березень 2013 року, ТОВ «Рибний Світ Компані» за лютий 2013 року, складено акт № 184/22-3/32294926 від 09.10.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 755 439 грн., а саме: за лютий 2013 року - на суму 112 887 грн., за квітень 2013 року - на суму 98 683 грн., за травень 2013 року - на суму 101 518 грн., за червень 2013 року - на суму 442 351 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 29.10.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001542301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 133 159 грн., в т.ч.: 755 439 грн. основного платежу та 377 720 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки акту перевірки податковим органом зроблені на підставі того, що відповідно до АІС «Податковий блок» ТОВ «Санолія» та ТОВ «Рибний світ Компані» податкова звітність подана з показниками « 0»; згідно бази даних АІС «Податковий блок» встановлено розбіжність між задекларованими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість ТОВ «Міратон-Лідер» та задекларованим податковим кредитом з податку на додану вартість ТОВ «Фоззі-Фуд» в сумі 200 200,40 грн., яка виникла у зв'язку із внесенням до АІС «Податковий блок» акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів № 288/22-02 від 16.08.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) та ТОВ «Санолія» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 28-03-13 від 28.03.2013.

Факт надання товару було оформлено податковою та видатковою накладними, рахунком на оплату та актом приймання-передачі. Оплата за договором здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента, що підтверджено випискою по рахунках.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Міратон-Лідер» (продавець) укладено договір поставки від 21.02.2013 № 2873.

Факт виконання умов даного договору підтверджено податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, сертифікатами якості на рибну продукцію та ветеринарним свідоцтвом. Списання продукції у зв'язку з неповним постачанням продукції підтверджується відповідними актами про списання. Оплата за цим договором здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента, що підтверджується випискою за рахунками та актом звірки взаєморозрахунків.

01.05.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «Скандинавія-Сервіс» (ТОВ «Рибний світ Компані») (продавець) укладено договір поставки № 2436, на виконання умов якого були складені товарно-транспортні та видаткові накладні.

На підтвердження якості товару позивачем надано висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати відповідності, ветеринарні свідоцтва. Списання продукції у зв'язку з неповним її постачанням підтверджується актом про списання. На підтвердження отримання продукції позивачем надано акти прийому товарів. Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента, що підтверджується випискою за рахунками.

12.10.2012 між позивачем та ТОВ «Югекотоп» укладено договір № 1210К на транспортно-експедиторське та митно-брокерське обслуговування вантажу.

Факт виконання договірних зобов'язань судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами здачі-прийняття робіт, актами надання послуг та звітом про надані послуги.

В судовому порядку встановлено подальшу реалізацію придбаних товарів на українську нерафіновану соняшникову олію згідно контракту від 12.02.2013 № 0538/13-К, що підтверджено митною декларацією, сертифікатом відповідності та санітарним сертифікатом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.4, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту у спірному періоді за результатами господарських операцій з такими контрагентами.

Слід також зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічної звірки контрагента платника податку не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства ТОВ «Фоззі-Фуд».

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний