Ухвала суду № 52077827, 07.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року м. Київ К/9991/23521/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Моторного О.А.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012

у справі №2а-7225/09/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Актан»

до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.06.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва від 11.06.2009 №0000652300/0; від 29.09.2009 №.0000642300/2; від 29.09.2009 №0000652300/2; від 18.12.2009 №0000642300/3; від 18.12.2009 №0000652300/3

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову у позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.04.2007 по 31.12.2008, за результатами якої був складений акт від 25.05.2009 №875/23-00/35066039.

За висновками акта перевірки, позивачем порушено вимоги п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп..5.3.9, п.5.3, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон № 334/94-ВР), в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток на загальну суму 21042,00 грн.;

- п.1, 5 ст. 203, ст. 208, п. 1, 2 ст. 215 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України;

- п.4.2 ст.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16834 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.06.2009 №0000642300/0, яким позивачу визначено податкове зобов?язання з податку на прибуток у розмірі 21042,00 грн., у т.ч. штрафних санкцій 10521,00 грн., всього у сумі 31563,00 грн. та №0000652300/0, яким позивачу визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 16834,00 грн., у т.ч. штрафних санкцій - 8417,00 грн., всього у сумі 25251,00 грн.

За наслідками адміністративного узгодження скарги позивача залишені без задоволення та прийнято податкові повідомлення - рішення з відповдіним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань.

Підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали висновки вищезазначеного акта перевірки, згідно з якими підприємством неправомірно включено до складу податкового кредиту та валових витрат кошти по операціям з ТОВ «Кібер-Юг» на підставі первинних документів, виданих ТОВ «Кібер-Юг», свідоцтво платника податку якого визнано недійсним з дня реєстрації , а все первинні бухгалтерські та податкові документи (податкові накладні, договори, товарно-транспортні накладні) - з дати видачі.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з Положенням про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000, свідоцтво платника ПДВ діє до дати анулювання, про що податковим органом складається відповідний акт.

Аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку, що, за умови фактичного здійснення господарської операції, наявність у особи права складати податкові накладні пов'язане з фактом її реєстрації як платника податку на додану вартість. При цьому Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачена можливість анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту його видачі.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців».

Так, статтею 18 вказаного Закону (в редакції, що існувала на час вирішення спору) визначено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді що перевірявся позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Кібер-Юг», яке було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість. Господарські операції між ТОВ «Кібер-Юг» та ТОВ «Актан» носили реальний характер, що давало підстави позивачу для віднесення витрат по даним операціям до складу валових та підтвердження права на податковий кредит.

Доводи податкового органу, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на скасування реєстрації платника ПДВ контрагента, яким видано податкові накладні за цими господарськими операціями, правильно відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки, скасування державної реєстрації та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляють правового значення податкових накладних, виданих за такими господарськими операціями.

Крім того, постанова Заводського суду м.Миколаєва від 25.03.2009, якою було визнано недійсними з дати реєстрації установчі документи ТОВ «Кібер-Юг» та свідоцтво платника податку на додану вартість, а також всі первинні бухгалтерські документи та податкові документи з дати видачі, скасована ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 та провадження у даній справі закрито.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції.

Щодо доводів податкового органу про заниження позивачем податкових зобов?язань з податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок продажу товару за цінами нижчими за звичайні, то судова колегія вважає за необхідне погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано доказів на їх підтвердження.

Згідно пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Обов?язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін, відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган, за відсутності доказів дотримання відповідачем порядку визначення звичайних цін, встановленого законом, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень є правильними.

Для визначення прибутковості господарської діяльності має аналізуватись не окрема операція, а господарська діяльність в сукупності. Прибутковість кожної окремої господарської операції не є безумовною умовою здійснення господарської діяльності, а, отже, отримання збитків при здійсненні певної операції не може у всіх випадках свідчити про те, що товари (роботи, послуги) не використовуються у господарській діяльності платника податків, якщо здійснення збиткової господарської операції обумовлено загальноприйнятними умовами господарювання.

Збиткова операція може бути визнана такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків лише у випадку, якщо податковий орган доведе відсутність об'єктивних економічних причин для негативного результату відповідної операції, здійснення останньої з метою штучного завищення валових витрат чи розміру податкового кредиту задля заниження об'єкту оподаткування.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди попередніх інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтовані рішення, які повно відображають обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.А.Моторний

Ю.І.Цвіркун