Ухвала суду № 52077792, 07.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року м. Київ К/9991/16097/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Моторного О.А.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

у справі №2а-4204/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергетичне та нафтове обладнання»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва №0001202310/0 від 25.02.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена документальна невиїзна документальна позапланова перевірка ПАТ «Енергетичне та нафтове обладнання» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.Джи.Р.Груп» за період з 01.10.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 04.02.2011 №57/23-10/20072993.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог п.п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибуток підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 891668,00 грн.. у т.ч. за 2008 рік на 891668,00 грн. та пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 713334,00 грн., у т.ч. за жовтень 2008 року 93348,00 грн., листопад 2008 року 351 647,00 грн., грудень 2008 року 268339,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення від 25.02.2011 № 0001192310/0, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 891668,00 грн., у т.ч. 713334,00 грн. за основним платежем та 178334,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Частиною 2 зазначеного підпункту встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Нормами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.10.2008 між ПАТ «Енергетичне та нафтове обладнання» та ТОВ «С.Джи.Р.Груп» було укладено договір підряду №10П на виконання робіт з поточного ремонту, відповідно до якого підрядник зобовязувався здійснити роботи з поточного ремонту четвертого поверху адміністративної будівлі за адресою вул. Мельникова, 83-б, корпус А. Вартість робіт за даним договором становила 466742,00 грн., строк виконання робіт до 01.12.2008.

03.11.2008 між ПАТ «Енергетичне та нафтове обладнання» та ТОВ «С.Джи.Р.Груп» було укладено договір підряду №20П на виконання робіт з поточного ремонту, відповідно до якого підрядник зобовязувався здійснити роботи з влаштування системи опалення, каналізації та системи ГВЗ, одночасним демонтажем існуючих конструкцій, вивозом сміття з обєкту. Вартість робіт за даним договором становила 1074999,00 грн., строк виконання робіт до 01.12.2008.

Як вбачається з матеріалів справи, факт виконання сторонами умов вищезазначених договорів підряду підтверджується актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними, виписками по рахунках ПАТ «Енергетичне та нафтове обладнання»про здійснення оплати послуг.

Підставою для зменшення позивачу податкового кредиту став висновок податкового органу про нікчемність угод між ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ПАТ «Енергетичне та нафтове обладнання», оскільки вони укладені без мети настання правових наслідків та порушують публічний порядок.

Даний висновок мотивований тим, що в провадженні слідчого управління податкової міліції ДПА України заходиться кримінальна справа № 69-69-107, порушена відносно керівника та засновника ТОВ «С.Джи.Р.Груп» ОСОБА_2 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Джи.Р.Груп» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Однак, згідно відповіді Слідчого управління податкової міліції ДПА України на запит суду першої інстанції про надання інформації по кримінальній справі № 69-107, кримінальна справа порушена відносно ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 105, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України була закрита на підставі п. 2. ст. 6 КПК України.

З постанови про закриття кримінальної справи в частині від 27.04.2011 вбачається, що в матеріалах кримінальної справи немає жодних даних, які вказують на фіктивне підприємство.

З огляду на встановлене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу щодо нікчемності вищезазначених договорів, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або її виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Крім того, платник не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати, не спростовано. До того ж, податкова інспекція не довела невиконання, передбачених договорами, робіт.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.А.Моторний

Ю.І.Цвіркун