Ухвала суду № 52077789, 07.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року м. Київ К/9991/38966/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Моторного О.А.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012

у справі № 2а-19652/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-конструкторське бюро «Роторні екологічні системи»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юван Та»

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002442301/0 від 25.06.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом?янському районі міста Києва.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.01.2011 при взаємовідносинах ТОВ «Юван Та», за результатами якої складено акт від 07.06.2011 №6804/23-01/22865597.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, у сумі 193000,00 грн.

Підставою для таких висновків стало твердження відповідача, що договір укладений між позивачем та ТОВ «Юван Та» є нікчемним. Під час аналізу зазначеної господарської операції податковий орган посилається на акт перевірки контрагента ТОВ «Юван Та», в якому встановлено, що у останнього відсутні трудові ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, матеріальні ресурси, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності. Також, актом перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку (не наданням до перевірки) актів приймання - передачі товару, податкових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару. Тому, правочини укладені між ТОВ «Юван Та» та підприємствами - постачальниками (підприємствами - покупцями) не спричинили реального настання юридичних наслідків.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2011 №0002442301/0 на загальну суму 193001,00 грн., у тому числі за основним платежем 193000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн..

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що між позивачем та ТОВ «Юван-Та» було укладено договір поставки №03-11 від 14.01.2011 (далі Договір), на підставі якого ТОВ «Юван-Та» поставило позивачу поліграфічні товари на загальну суму 1158000,00 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 193000,00 грн.), що підтверджується виданими постачальником видатковими та податковими накладними. Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідному періоді (січень 2011 року).

Фактів, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, судом не встановлені.

Реальність операцій поставки підтверджується, у тому числі, листом ПП «Бюро охорони та розшуку 1», щодо розвантаження товару, наказом позивача та актом приймання товару за якістю, актом приймання товару на відповідальне зберігання ТОВ «Юван Та».

На момент проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «Юван-Та», контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вiд 15.05.2003, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача про нікчемність вищезазначених правочинів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.?

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що господарські операції позивача з ТОВ «Юван-Та» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб'єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.А.Моторний

Ю.І.Цвіркун