Рішення № 5207454, 29.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/1529.01.09 За позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Поляков»

до Закритого акціонерного товариства «Мінський»

про стягнення 70 852,42 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Харченко О.М. довіреність № 530 від 04.09.08;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Торговий дім «Поляков»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Мінський»про стягнення 70 852,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором поставки № МН-332 від 09.01.2007 р. не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 70 852,42 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 70 852,42 грн. - боргу, а також понесені ним по справі судові витрати 708,52 грн. державного мита, 118, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 15.12.2008 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 19.01.2009 р.

19.01.2009 р. представник відповідача в судове засідання в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в звязку з чим розгляд справи було відкладено на 29.01.2009 р.

29.01.2009 р. представник відповідача повторно в судове засідання в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.01.2009 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № МН-332 (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1.), сторони погодили, що відповідно до умов, передбачених цим Договором, позивач зобовязується поставити товар згідно із письмовим замовленням відповідача (додаток № 1 «Бланк замовлення») у термін, із зазначенням часу виконання самого замовлення, терміну поставки товару позивачем, а відповідач зобовязується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.3. Договору найменування (асортимент, номенклатура) товару, що підлягає поставці згідно цього Договору, визначається сторонами в специфікації до цього Договору ( у подальшому - специфікація).

Пунктами 2.1. та 3.1. Договору передбачено, що узгоджена сторонами ціна на товар, що поставляється згідно цього Договору, визначається у специфікації. Сторони домовились, що в ході виконання цього Договору вони можуть змінювати ціну та/або асортимент товару.

Відповідно до п. 4.2. Договору зобовязання щодо оплати товару виникає у відповідача за умови надання йому позивачем наступних документів:

-видатково-прибуткової накладної позивача із зазначенням асортименту, цини та кількості товару, що передбачені узгодженими сторонами специфікацією та замовленням відповідача;

-податкової накладної позивача.

Пунктами 10.1. та 10.2. договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2007 р. Умови цього Договору вважаються виконаними після виконання сторонами належним чином всіх своїх зобовязань за цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 24.04.2008 р. по 03.07.2008 р. позивач належним чином виконував взяті на себе зобовязання по поставці товару, що підтверджується двосторонніми видатковими накладними, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно згаданих вище видаткових накладних відповідачу надавалась відстрочка для оплати товару у 7 днів.

Суд встановив, що на день звернення позивача з позовом до суду (09.12.2008 р.) відповідач взяті на себе зобовязання по Договору не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 70 852,42 грн., на підтвердження іншого відповідачем не надано суду жодного доказу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобовязання, покладені на нього договором, в повному обсязі.

Разом з тим, відповідач повідомлені позивачем обставини справи у встановленому законом порядку не спростував, заявлений розмір позовних вимог не оспорив.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобовязаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмір 70 852,42 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Мінський»(04201, м. Київ, вул. Мінське Шосе, 4, код ЄДРПОУ 23493904) на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Поляков»(18030, м. Черкаси, вул. Берегова, 4А, код ЄДРПОУ 32268131) 70 852 (сімдесят тисяч вісімсот пятдесят дві) грн. 42 коп. боргу, 708 (сімсот вісім) грн. 52 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: