Ухвала суду № 52072477, 30.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2545/14

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

30 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача: Джурбія В.М.

представника відповідача: Коваль І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Едпол" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ ПзІІ "Едпол" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської ОДПІ в якому з урахуванням заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001702342, № 0001692342 від 13.09.2012 року та № 0002032342 від 28.11.2012 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 45 955 998 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом в ході проведеної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, зроблені висновки про порушення товариством норм податкового законодавства. На підставі висновків перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

Справа розглядалася судом першої інстанції повторно після скасування 30.06.2015 року Вищим адміністративним судом України постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року та постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2014 року, та направлення справи на новий розгляд. Підставою для скасування вказаних рішень стала відсутність дослідження судами питання правомірності формування суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 45 955 933 грн. у спірному періоді, а також формування податкового кредиту та від'ємного значення з ПДВ.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.08.2015 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.08.2015 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.08.2015 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями "Едпол" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складений акт № 1902/221/33168743 від 27.08.2012 року. У висновках акту перевірки зазначено, що ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями "Едпол" порушило вимоги:

- п. п. 14.1.27, п. п 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8, п. п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, п. п. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145, п. 146.2, п. 146.3, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146, п. 150.1 ст. 150, п. 3, п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 47 528 417 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 1 317 194 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду за березень 2012 року в розмірі 193 854 грн.

На підставі акту перевірки прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення:

- податкове повідомлення - рішення форми "П" №0002032342 від 28.11.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 47 528 417 грн. За вирахуванням частини податкового зобов'язання, яке було визнане позивачем шляхом подання заяви про зменшення позовних вимог, вказана сума складається з 41 734 655 грн. нарахованих у зв'язку з перевищенням витрат позивача над доходами, та 4 221 343 грн. за господарською операцією з придбання будівельних робіт у ПАТ "Модуль";

- податкове повідомлення - рішення форми "В4" №0001702342 від 13.09.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 193 834 грн., що пов'язано із перевищенням витрат позивача над доходами;

- податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0001692342 від 13.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1 621 138 грн. 50 коп. (з яких 1 317 194 грн. основний платіж, 303 944 грн. 50 коп. - штрафні санкції). При цьому, основний платіж включає в себе: 1 067 721 грн. - за господарською операцією з придбання будівельних робіт у ПАТ "Модуль" та 249 473 грн. - у зв'язку з перевищенням витрат позивача над доходами. Штрафні санкції у свою чергу складаються з 266 930 грн. 25 коп. - за господарською операцією з придбання будівельних робіт у ПАТ "Модуль" та 37 014 грн. 25 коп. - у зв'язку з перевищенням витрат позивача над доходами.

Основним видом діяльності позивача є здавання в оренду основних засобів та нерухомого майна. Судом першої інстанції встановлено, що згідно матеріалів перевірки (стор. 31-32 акту), за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року сума амортизаційних відрахувань значно перевищує суму доходів від надання послуг оренди основних засобів. Зокрема, за даними перевірки сума амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року складає 11215221 грн., тоді як сума доходів від надання послуг оренди основних засобів за цей же період складає 3000000 грн. Перевищення суми амортизаційних відрахувань над сумою доходів від надання послуг оренди основних засобів складає 8215221 грн.

На думку податкового органу, оскільки всі основні засоби використовувались позивачем виключно для надання послуг оренди, дохід від яких менший суми амортизаційних відрахувань, тому основні засоби в частині перевищення суми амортизаційних відрахувань над сумою доходів від надання послуг оренди використовувались не в межах господарської діяльності платника податку, тому що не призвели до отримання доходу від цієї діяльності. При цьому сума податкового кредиту, сформована ТОВ "Едпол" при придбанні основних засобів, підлягає коригуванню на суму податку з вартості основних засобів , які фактично у період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року не використовувались у межах господарської діяльності підприємства, тобто з суми перевищення амортизаційних відрахувань над сумою доходів від надання послуг оренди.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п. п. 14.1.3. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта.

Суд встановив, що здійснення позивачем амортизаційних відрахувань за період, що перевірявся, є правомірним та обґрунтованим. Акт перевірки та пояснення відповідача цієї обставини не спростовують.

Основною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, в розумінні вимог Податкового кодексу України, є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що усі витрати підприємства, у тому числі амортизаційні відрахування, за період, що перевірявся (за винятком витрат по операціях з придбання будівельних робіт у ПАТ "Модуль", які оспорюються в судовому порядку) підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Тому, за відсутності прямої на те вказівки закону, податковий орган не мав права стверджувати про обов'язок підприємства провести коригування на суму податку з вартості основних засобів, які, на його думку, не використовувались у межах господарської діяльності позивача. Інакше кажучи, зазначена методика донарахування податкового зобов'язання, яка була використана податковим органом, законом не передбачена.

Відповідачем не доведено, а в ході судового розгляду не встановлено, що вказані витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача, зважаючи на що податкові повідомлення-рішення в частині визначення зобов'язань, на які вплинуло перевищення витрат над доходами, підлягають скасуванню.

Стосовно невизнання податковим органом реальності операцій з придбання будівельно-монтажних робіт у ПАТ "Модуль", судом першої інстанції встановлено наступне.

01.01.2009 року між ПАТ "Модуль" (орендар) та ТОВ ПІІ "Едпол" (орендодавець) був укладений договір оренди нерухомого майна. Під час дії договору виникла необхідність в ремонті покрівель головного корпусу, цеху фарбування рулонного металу, складу розчинів.

В рамках діючого між сторонами договору генпідряду №10 від 01.08.2005 року ПАТ "Модуль" для виконання ремонтних робіт покрівель з відома позивача залучило субпідрядну організацію ТОВ "Сіріус - Сервіс КІА".

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що по закінченню ремонтних робіт покрівлі ПАТ "Модуль" надано позивачу повний пакет документів, що підтверджує фактичне виконання робіт та здійснення розрахунків із ТОВ "Сіріус - Сервіс КІА".

За результатом робіт ПАТ "Модуль" та ТОВ "Едпол" були складені акти приймання виконаних робіт та податкові накладні, які стали підставою для здійснення розрахунків та формування податкового кредиту. Розрахунки за зазначеним договором здійсненні в повному обсязі, заборгованість між ПАТ "Модуль" та позивачем відсутня.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із тим, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача, результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 зазначеного Кодексу обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Платник податку (покупець товару (робіт, послуг)), який дотримався вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами по ланцюгу вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту. У разі коли безпосередній контрагент чи контрагенти по ланцюгу допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законодавством іншого не передбачено.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Зважаючи на зазначене, судом першої інстанції відхилені доводи податкового органу щодо порушень при взаємовідносинах позивача з ТОВ "Сіріус - Сервіс КІА" та ПАТ "Модуль". В судовому засіданні апеляційним судом на розгляд представників сторін було поставлено питання про проведення почеркознавчої експертизи первинних документів, як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.06.2015 року. Представники сторін визнали недоцільним проведення такої експертизи, висловивши небажання нести відповідні витрати на її проведення.

На підставі поданих сторонами доказів суд першої інстанції вірно встановив, що висновки відповідача про те, що витрати операційної діяльності та інші витрати у розумінні ПК України визнаються такими та враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування тільки у випадку, якщо вони здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку, тобто діяльності, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та спрямована на отримання доходу є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на нормах податкового законодавства.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності своїх висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду за березень 2012 року в розмірі 193 854 грн. Відтак податкові повідомлення-рішення №0001692342, №0001702342 від 13 вересня 2012 року та №0002032342 від 28 листопада 2012 року не відповідають дійсним обставинам справи та прийняті з порушенням норм чинного податкового законодавства, в зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 жовтня 2015 року.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Смілянець Е. С.

Сушко О.О.